Омар Хайям — видатна особистість середньовічного Сходу, один із учених свого часу, філософ, математик, астроном, поліглот і поет. Все світню славу принесли йому невеликі чотиривірші — рубаї. Вони вражають філософською глибиною і лаконічністю форм, сміливістю думок і любов’ю до життя. Чотиривірші, з’єднані в одну збірку «Рубайят», різноманітні за своєю тематикою. Тут є і роздуми про сенс людського життя, про нескінченність пізнання, про справедливість і гідність. Вічні цінності життя, радість і печаль буття розкриваються в безсмертних віршах Хайяма. Проникнувши в таємниці філософії, медицини, астрономії, Хайям випередив свій час у пізнанні різних сторін життя, і проте зізнається в своїх віршах
Самсон Вырин в произведении Александра Сергеевича Пушкина “Станционный смотритель” не обладает счастьем, так как не верит в обещания прочной любви Минского его дочери, но, несмотря на это, Минскому всё же удалось сдержать своё слово: об этом мы узнаем лишь в конце произведения, когда Дуня, имеющая трёх детей, посетить могилу своего отца. Несчастье Самсона Вырина наблюдается и в отречении дочери от отца: вложив много любви в Дуню, Вырин оказался преданным – дочь ушла от него, а когда Самсон попытался её найти, та лишь ужаснулась. Образ Самсона Вырина – один из самых трагичных в русской литературе.
Подробнее: https://obrazovaka.ru/question/samson-vyrin-i-minskij-80741