бабушка послала меня на увал за земляникой вместе с соседскими . пообещала: если наберу полный туесок, она продаст мои ягоды вместе со своими и купит мне «пряник конём». пряник в виде коня с гривой, хвостом и копытами, облитыми розовой глазурью, обеспечивал почёт и уважение мальчишек всей деревни и был их заветной мечтой.
на увал я пошёл вместе с детьми нашего соседа левонтия, который работал на лесозаготовках. примерно раз в пятнадцать дней «левонтий получал деньги, и тогда в соседнем доме, где были одни и ничего больше, начинался пир горой», а жена левонтия бегала по селу и отдавала долги. в такие дни я всеми способами пробирался к соседям. бабушка не пускала. «нечего этих пролетариев объедать», — говорила она. у левонтия меня охотно принимали и жалели как сироту. заработанные соседом деньги кончались быстро, и тётка васёна снова бегала по селу, одалживала.
жило левонтьевское семейство бедно. вокруг их избы не было никакого хозяйства, даже мылись они у соседей. каждую весну они окружали дом жалким тыном, и каждую осень он шёл на растопку. на бабушкины попрёки левонтий, бывший матрос, отвечал, что «любит слободу».
Роль духовних цінностей у житті людини
Люди завжди бажають своїм рідним, близьким, друзям щастя. І у святкові дні, і у будні звучить щире зичення: "Хай тобі щастить!" — і враз теплішає на душі, бо бути щасливим — заповітна мрія кожного. Та, говорять, щастя дуже вибагливо вибирає людину, перш за все, зважаючи на її духовні якості.
Можна бути матеріально багатою людиною, а почуватися нещасним, тому що у душі твоїй, сповненій прагнення до заможності, вже не лишається місця для добра. А можна, навпаки, не мати багато грошей, а все ж таки бути щасливим, бо душа твоя бажає до захистити і близьку, і чужу людину, захопитися красою природи і самому творити красу, гаряче відгукнутися на чужий біль і поділити радість перемоги. Одним словом, мати щиру й красиву душу, щоб бути корисним, а не пройти по життю сірою тінню. Але, я гадаю, перш за все, для цього треба бути дуже вимогливим до себе і до своїх власних вчинків.
...Здавна наші пращури склали символічну систему духовних цінностей, яка передається від покоління до покоління. З часом вона дещо змінюється, доповнюється, але головними завжди залишаються людська доброта, порядність, почуття гідності, любов до рідної землі та її народу, працелюбність, лагідне піклування про малих та старих, протистояння злу... Можна ще дуже довго перелічувати ті якості, які роблять людину Людиною. Та я впевнений, що праматір'ю, їх основою, є доброта. її нам дарують з перших хвилин життя батьки, потім — вихователі, вчителі, сторонні люди. Ця доброта немовби стає в душі тим ґрунтом, на якому зростають-квітнуть усі інші духовні цінності.
І от, коли доброта стає твоїм натхненням і зіркою — дороговказом, ти можеш і собі, й іншим щиро зізнатися: "Я — щаслива людина!"