Перед нами картина Ф. П. Решетникова «Прибыл на каникулы» . На картине изображен мальчик Вася, учащийся Московского суворовского училища. На кануне в училище объявили, что если ученик закончит вторую четверть отличником, то ему разрешат на Новогодние каникулы поехать домой. И вот он едет на поезде и вскоре будет уже у себя дома. Приехав в свой город, идёт по своей родной улице. И видит –маленький домик. Подошёл Вася к нему и постучал в дверь. Ему открыл старенький дедушка. Он зашёл в дом. В центре комнаты на паркетном полу лежит ковёр. На столе - учебные пособия сестры. У стола стоит деревянный стул, на котором сидит белый пушистый кот. На стене висит портрет отца, погибшего на войне. Ниже картина Баснецова «Богатыри» . У стены стоит диван яркого цвета. В углу – нарядная ёлка. У стола стоит сестра, которая собиралась делать уроки. Она в голубом платье, белом переднике, на воротнике платья повязан красный пионерский галстук, на голове белый бант. Девочка удивлена встрече с братом, улыбается ему. Дедушка Васи тоже рад встрече. Он одет в чёрные брюки, розовую рубашку, домашние тапочки, черную атласную жилетку. Его курчавая борода и вся голова покрыты сединой, на кончике носа очки, он очень удивлён, вытянулся как струнка. У суворовца Васи, начищенные до блеска ботинки, пуговицы и пряжка отливают золотом, чёрная форменная шинель с красными погонами, серая шапка-ушанка на голове, отутюженные брюки с красными лампасами, в левой руке он держит чемодан. У Васи белоснежная улыбка, розовые щёки, широко распахнутые глаза. Дедушка и сестра, очень рады приезду Васи. А у него много восхищения, счастья, что он дома. Сестра расспрашивала всё, как он живёт в училище, как учится, трудно ли ему там. Погостив у родных, весело проведя время с сестрой, Вася вынужден был вернуться в училище для продолжения учебы. После отъезда Васи всё встало на свои места. Родные надеются, что Вася будет учиться на отлично, что позволит им чаще видится.
Объяснение:
Відомий французький письменник Жуль Верн у своєму захоплюючому романі «П’ятнадцятирічний капітан» зобразив надзвичайні пригоди юного Діка Сенда і його невеличкої команди у відкритому океані і тропічних нетрях Африки.
Дік Сенд був безбатченком і виховувався в дитячому будинку. Навіть своє ім’я він отримав на честь випадкового перехожого , який знайшов маленьку дитину, а прізвище у нього з’явилося на згадку про те місце, де його знайшов цей перехожий. Хлопчик виявився на диво розумним і вже в чотири роки він навчився писати, читати і рахувати. А вже у вісім років Дік Сенд пішов служити юнгою на корабель, де зовсім швидко зарекомендував з найкращої сторони і виділився так, що невдовзі капітан порекомендував Діка власникові корабля Велдону, який віддав хлопця навчатися у школу.
У п’ятнадцять років, після закінчення школи, хлопець ступив на палубу шхуни «Пілігрим» – одного з найкращих кораблів Велдона, куди був прийнятий на посаду молодшого матроса. Завдяки своїм якостям Дік Сенд швидко став вправним матросом і розумним моряком, тому саме йому капітан шхуни доручив корабель, коли вирушив разом з командою на полювання за китом.
Коли трапилося нещастя і команда шхуни на чолі з капітаном загинула на полюванні, Дік вирішив взяти усю відповідальність за життя пасажирів і команди на себе. Під час своїх пригод юнакові довелося пережити і загибель судна, і зраду Негору, і смертельно небезпечні пригоди в африканських болотах і джунглях. Увесь час, доки Дік Сенд та його друзі знаходилися на шляху до порятунку, хлопець зовсім не думав про себе, а уболівав за долю місіс Велдон, її сина Джека та інших членів своєї маленької команди. Витривалість, кмітливість, мужність і відповідальність разом з посильною до друзів дали змогу Діку Сенду і його підопічним врешті-решт врятуватися і дістатися рідної країни.