Ночью любой огонёк кажется сильно ближе, чем на самом деле. Рассказчик вспоминает как он однажды обманулся, добираясь до ночлега, и сравнивает ту историю с самой жизнью и её манящими близостью огнями.Когда-то давно рассказчику случается плыть по сибирской реке. Неожиданно он видит огонёк впереди, и, уже предвкушая близкий ночлег, говорит о нём гребцу, на что тот отвечает, что огонёк ещё далеко. И действительно, оказывается очень далеко до этого огонька, обладающего свойством приближаться, побеждая тьму, но на самом деле находиться на весьма внушительном расстоянии.Они ещё долго плывут по реке, прежде чем достигают этого огонька и делают привал.
Рассказчику часто вспоминается эта угрюмая река и тот манящий огонёк. После того случая он видит ещё много манящих огоньков, как и многие другие люди. Но жизнь течёт, и приходится налегать на вёсла.
Объяснение:
Поставь лучший ответ если не затруднит
Объяснение:
Помітна особливість літературного процесу 30-х років ХІХ століття — перехід до нового напрямку в мистецтві: реалізму, поява якого була підготовлена усіма існуючими раніше напрямками. До початку 1840-х років реалізм зайняв в мистецтві домінуюче місце. Ключем до людини у стародавній літературі була віра, у класицизму — розум, а в романтизму — почуття. Реалізм приходить до розуміння того, що універсальним ключем є правдиве відтворення життя у всій сукупності його проявів. Тому найважливішою особливістю реалістичного мистецтва стає вірність дійсності, прагнення до безпосередньої достовірності зображення.
Кожна людина несе в собі систему моральних і культурних цінностей своєї епохи. До виникнення реалізму підхід до зображення людини в літературі був дещо одностороннім. Класицисти зображували людину головним чином з боку її обов’язків перед державою і дуже мало цікавилися його побутом, сімейним, приватним життям. Сентименталісти, навпаки, перейшли до зображення її особистого життя, почуттів і переживань. Романтики теж цікавилися світом почуттів і пристрастей людини, наділяючи їх винятковою силою, ставлячи людину в незвичайні умови.
Письменники-реалісти зображують людину багатогранно, з одного боку, створюючи неповторний літературний образ, а з іншого — прагнучи виразити в конкретному літературному героєві типові риси цілої епохи, цілого покоління. Це створення типових характерів у типових обставинах і є головною відмінною рисою реалізму. Крім того, реалістичному творові притаманний психологізм — зображення типового характеру у всіх складних і суперечливих особливостях людської натури, у взаємозв’язку з навколишнім середовищем, природою і людьми.
У XIX столітті реалізм має два напрямки. Один робить акцент на результатах соціально-історичного розвитку і освоює соціальне становище людей і їхні соціальні звичаї негативно, в комічному викритті. В іншому напрямку акцент робиться на особистій самоцінності людини, на художньому виявленні внутрішнього духовного багатства особистості, її прагнень, власних можливостей.