Весна, весна! как воздух чист!
Как ясен небосклон!
Своей лазурию живой
Слепит мне очи он.
Весна, весна! как высоко
На крыльях ветерка,
Ласкаясь к солнечным лучам,
Летают облака!
Шумят ручьи! блестят ручьи!
Взревев, река несет
На торжествующем хребте
Поднятый ею лед!
Еще древа обнажены,
Но в роще ветхий лист,
Как прежде, под моей ногой
И шумен и душист.
Под солнце самое взвился
И в яркой вышине
Незримый жавронок поет
Заздравный гимн весне.
Что с нею, что с моей душой?
С ручьем она ручей
И с птичкой птичка! с ним журчит,
Летает в небе с ней!
Зачем так радует ее
И солнце и весна!
Ликует ли, как дочь стихий,
На пире их она?
Что нужды! счастлив, кто на нем
Забвенье мысли пьет,
Кого далёко от нее
Он, дивный, унесет!
Главная тема-приход весны,гимн пробуждению природы.
Основная мысль-показать красоту родной природы,очаровать читателя..
Проблематика стихотворения-восхищение автора природой,полёт души и вдохновение.
Идея стихотворения-воспеть родную природу,красоту и гармонию.Весна,начало жизни человека ,как и пробуждение природы.
Главные герои-природа и автор,его чувства..
Основа стихотворения: чёткий ритм создаёт неизбежность наступления весны,чудо природы.
Художественные средства выразительности:
Стихотворение написано с вдохновением,восторгом,автор передаёт настроение торжества .
Восклицания:с восклицательных знаков,автор утверждает приход весны,показывает неизбежность смены времён года и пробуждения.
Динамика стихотворения: буря чувств,по нарастающей развитие сюжета.
Язык стихотворения:восторг передан возвышенными фразами и словами.
Эпитеты:"как воздух чист!","Как ясен небосклон!","на крыльях ветерка","ветхий лист"," дочь стихий".
Сравнения:прямых сравнений нет,душа сливается с природой.
"что с моей душой?
С ручьем она ручей
И с птичкой птичка! с ним журчит,
Летает в небе с ней".
Метафоры:"Ласкаясь к солнечным лучам,"На торжествующем хребте","И шумен и душист","Заздравный гимн весне","Забвенье мысли пьет".
Олицетворение:"Небосклон-слепит мне очи он","летают облака",Шумят ручьи! блестят ручьи!Взревев, река несет"
Размер стихотворения:чередование 3-х стопного с 4-х стопным ямбом, 26 стоп в стихотворении.
Рифма:перекрёстная,мужская.
1 - ответ А - Порфирию Петровичу
2. "Тварь лі я тремтяча або право маю" - саме цією цитатою можна описати теорію головного героя роману "Злочин і кара" Родіона Раскольникова. Як видно з його слів сенс теорії полягає в поділі людей на дві частини. На основі філософії Раскольникова розвивається сюжет роману.
3. Шляхом довгих і складних роздумів герой приходить до висновку: "він вбити-то вбив, але переступити не переступив, на цій стороні залишився". "Він не людину вбив, а принцип вбив".
Він зачіпає мораль цілісності особистості. Він упевнений, що залишився людиною, особистістю, не переступив через себе. Вирішення цієї проблеми не є, на мій погляд, правильним. Але не мені судити Раскольникова.
Та внутрішня ідеологічна боротьба, яку веде герой, є боротьба за вибір серед уже наявних смислових можливостей, кількість яких залишається незмінним протягом усього роману - герой все знає і все бачить з самого початку.
Ніякого становлення думки під впливом нового матеріалу, нових точок зору не відбувається. Справа йде лише про вибір, про вирішення питання - хто я? - і - з ким я?
Объяснение:
До пізньої прози відомого українського письменника і драматурга Івана Франка належить новела «Сойчине крило». Підзаголовок цього твору – «Із записок відлюдька». Проблематика новели носить екзистенцій ний характер, тому що автором розглядається не тільки проблема невдалого життя чи нещасної любові героїв, а взагалі проблеми людського буття. Герой новели – Хома став відлюдьком за своїм бажанням, він свідомо відмежувався від людей та заховався за витворами мистецтва. Він впивається своїм трагічним одиноцтвом, та думає про те, що він має інше життя і про це ніхто не здогадується.
Як тільки я почала читати новелу, то відразу побачила те, наскільки сильно оповідач замкнутий в собі. Він каже, що вже три роки святкує Новий рік по-своєму. Він не любить гучні гулянки, йому більше до вподоби насолоджуватися самотністю. Він зачинив за стальними дверима своє серце і нікого туди не впускає.
На протязі всього твору ми читаємо лист від Мані до Хоми, з нього ми і дізнаємося про їх минуле, як вони були разом у лісі, та ще про минуле Марусі без Хоми. І читаючи листа, Хома-Массіно відчиняє своє серце, в ньому змінюється ставлення до Марусі, змінюються його думки щодо Мані та її листа.
У Марусі важка доля і їй можна тільки співчувати та співпереживати. Але, з іншого боку, це було цілком її рішення – піти від коханого чоловіка, з рідної сторони, з дому і попрямувати назустріч бурхливому, невідомому та жорстокому світу. Мені не зовсім зрозумілі її мотиви і хоч вона і не знала, хто такий насправді Генрись, але вона сама зробила свій вибір. З одного боку, вона каже, що Хома не зміг її втримати, але з іншого – чому вона сама не трималася за своє кохання, не боролося за нього, а замість цього втекла з малознайомим хлопцем. І ще одне запитання: чи не спокусили її його статки та статус, бо у творі мимохідь сказано про те, що у Генрися ніби була забезпечена сім’я.
Я не хочу засуджувати Марусю, але інколи я не можу її зрозуміти. В житті кожен може зробити помилку, оступитися, та для Мані ця помилка стала фатальною. Хоч, якщо подивитися з іншого боку, може, ця помилка стала випробуванням для неї і для Хоми, для перевірки їх кохання, яке незважаючи ні на що не згасло…
У всі часи проблема співіснування двох людей має глобальний характер людського буття взагалі. Вустами Массіно Франко говорить незаперечну істину:«Що таке людина для людини? І кат, і Бог! З ним живеш – мучишся, а без нього ще гірше! Жорстока, безвихідна загадка!»
Объяснение: