Автор называет кудесника вдохновенным, придавая образу важность и необычность. Кудесник стар и мудр. Уйдя от мирской суеты в отшельничество, он живет напряженной духовной жизнью, наполненой размышлениями о высоких богоугодных истинах. Он хорошо знает людей и удалившись от них, он думает о них. Знает весь доблестный путь князя Олега. Он смел и независим, не боится “могучих владык” и говорит всё им прямо в лицо. Кудесник смело отвечает князю, что он подвластен только Перуну, верховному божеству и страх перед земным владыкой ему не ведом. Он отказывается от предлагаемых ему даров, объявляя о своей независимости и свободе.
Безусловно, Пушкин наделил волхва некоторыми чертами поэта. Он имел в виду себя и подобных себе свободолюбивых поэтов.
Объяснение:
Відповідь:
Жюльєн Сорель — головний герой роману. Хоче бути єпископом, але жадає тільки одного — привілеїв, пов'язаних з цією посадою. Сам в Бога не вірить. Розумний, розважливий, затятий шанувальник Наполеона, хоче повторити його долю. Думає, що якби народився за часів Наполеона, то домігся б багато чого, а тепер доводиться лицемірити. Розуміє, що заради своїх цілей потрібно добре ставитися до людей, яких не любиш. Намагається лицемірити, але не завжди це виходить. Дуже емоційний, пихатий, женеться за становищем в суспільстві. Запальний. Хоробрий. Іноді його почуття переважають над розумом.
Пані де Реналь (Луїза де Реналь) — дружина мера міста Верьера Пана де Реналя. 30 років. Щира, простодушна, наївна., вона — втілення природності та легкості.
Матильда де Ла-Моль — 19 років, різка, емоційна, іронічна до своїх знайомих. Поводиться як дитина. Потихеньку читає книги батька (Вольтер, Руссо). І чим більше там протесту сучасності, тим цікавіше їй здається життя., не завжди здатна зрозуміти свої почуття, здатна на кохання.
Абат Пірар — Сорель зустрічається з ним в семінарії. Абат має симпатії до розумного учня, але намагається це не виявляти. Вони схожі з Сорелем. Більшість їх не любить за розум, начитаність, протиставлення іншим семінаристам. Як і Жульєн, він цілеспрямований і розумний. Кожен готовий донести на них при першій слушній нагоді. В результаті абата виганяють з семінарії. Перейти в інше місце йому допомагає пан де Ла-Моль.
Пан де Ла-Моль — бере участь в таємних зборах, схожий на ультрароялістів 1820-х. Має велику бібліотеку. Добре ставиться до Жульєна з самого початку, не відкидає його походження. Цінує його за роботу, до у кримінальних справах. Проявляє совісність, об'єктивність. Відразу повірив в негативну характеристику Сореля. Вдячний абату за до
Пан де Реналь — Мер міста Верьера. За гувернера для того, щоб похвалитися перед Вально. Вально сам потім стає мером. Обидва турбуються про те, що про них подумають інші. Гонорові, багаті нечесними грошима, часом лицемірні. Доброзичливо розмовляють один з одним, але за очі будують підступи.
Євшан-зілля — поема Миколи Вороного, написана в Полтаві 1899 р., навіяна літописною легендою про чудодійну траву-зілля євшан, яка повертає людям втрачену пам'ять.
Актуальна для денаціоналізованих українців, ця легенда надихнула Вороного, і не тільки його, на поетичне відображення пробудження самосвідомості людей, які втратили своє національне коріння. Сам символ євшану, які й численні переспіви легенди, були настільки актуальні й зрозумілі в Україні, що не лише літературні твори, але і періодичні видання, хорові колективи національного спрямування, вибирали для назви слово євшан, а Микола Федюшка взяв його собі як псевдонім.
Поема (від грецького слова, що означає "твір", "творіння") — ліричний, епічний, ліро-епічний твір, переважно віршований, у якому зображені значні події і яскраві характери персонажів.
Объяснение:
Через те що ознаки поеми характерні для цього твору