Відповідь:
Євген Гуцало — український письменник, журналіст, поет і кіносценарист. Народився Євген Пилипович Гуцало 14 січня 1937 року в селі Старому Животові (нині — Новоживотів) Оратівського району Вінницької області в родині сільських учителів.Після блискучого закінчення середньої школи, на початку 50-х років, найкращий школяр села вирішив вступати до Київського університету ім. Т.Шевченка на факультет журналістики, але не пройшов по конкурсу. Євген Гуцало, через рік, вступив у Ніжині до педагогічного інституту ім. М.Гоголя. У 1959 закінчив філологічний факультет Ніжинського педагогічного інституту. З 1961 року, Євген Гуцало почав працювати в«Літературній Україні», потім у видавництві «Радянський письменник». Працював у редакціях газет на Вінниччині, Львівщині, Чернігівщині. В 1962 році вийшла друком перша його повноцінна — збірка оповідань «Люди серед людей»Після поїздки до Франції видає книги «Яблуко з осіннього саду» (1964), «Скупана в любистку» (1965) «Олень Август» (1966), «Хустина шовку земного» (1966), «Запах кропу» (1969) та інші твори.Як наслідок, плідний вінницький літератор Євген Гуцало ввійшов до плеяди українських письменників-шістдесятників.На початку 1970-х років виходять друком лірико-психологічна повість «Дівчата на виданні», дилогія «Сільські вчителі» та «Шкільний хліб».Поважну частку творчого доробку письменника становлять твори для дітей: «Олень Август» (1965), «З горіха зерня» (1969), «Дениско» (1973), «Саййора» (1980), «Пролетіли коні» (1984). Дві останні книжки удостоєні Шевченківської премії. У 1981 р. вийшла друком перша поетична збірка Є. Гуцала «Письмо землі». Далі з’являються книжки віршів «Час і простір» (1983), «Живемо на юрі» (1984), «Напередодні нинішнього дня» (1989). Так рівно через 20 років після першої поетичної добірки «Зелена радість конвалій» повертається письменник до лірики. 4 липня 1995 року, на 58 році життя, не стало українського письменника-сподвижника Євгена Гуцала.
Пояснення:
Это творение стало символом западноевропейского искусства. Шедевр внутри шедевра поразил весь мир. Джордж Вазари сказал, что картина Микеланджело создана, будто самим Богом, а не рукой простого смертного.
Отлично сложенный Адам лишенный жизненной энергии, остается неподвижным, в тот момент, когда фигура Бога в окружении ангелов парит в небе, медленно приближаясь к его телу. Рука Адама безвольно расположилась на колене. Творец притягивает кисть руки, чтобы вдохнуть в свое творение жизнь, и почти прикасается своими пальцами к пальцу Адама.
Да, да, он не притрагивается до него, а почти касается, сохраняя при этом совсем крохотный промежуток, который придает картине завороженности и напряжения. Зрителя при этом охватывает зрительный эффект, похожий на электрический разряд. Нам кажется, что еще одно мгновение, и божественная энергия наполнит собой тело Адама.
"Сотворение Адама" является частью росписи свода Сикстинской капеллы. На всю работу ушло немного больше двух лет. Она создавалась с 1508 по 1512 годы. Сначала художник думал изобразить апостолов на престолах.
Позже, в 1523 году, Микеланджело написал, что в своем письме убедил Юлия II в несостоятельности такого замысла, в результате чего получил полную свободу фантазии. На боковых стенах зритель может увидеть эпоху Закона и эпоху Благодати, на потолке роспись посвящена началу человеческой истории, описанной в Книгу Бытия.
Объяснение:
нашла в инете выбери нужное