От цікаво, чому тема сформульована "Дочка і мати Ларіни", адже дочок дві?
Пушкін казав про старшу, що вона у рідній сім'ї здавалася чужою дівчинкою. Як на мене, то Тетяна не здавалася, а була чужою дівчинкою, зовсім не схожою на своїх батьків і тим більше на сестру.
Старша дочка народилася не в найщасливіший період життя матері, яку не спитали, чи хоче вона заміж, чи подобається їй наречений. Молода дружина плакала, страждала, ледве не розлучилася з чоловіком... Потім зайнялася господарством.
Дочка від нелюбого чоловіка, старша за віком, Тетяна не стала улюбленицею матері, і після народження її доручили няні. На щастя, та не могла навчити свою вихованку дворянської манірності та пустої балаканини. Сільська віддаленість позбавила дівчинку компанії інших панночок, а нестачу спілкування надолужили книги:
Ей рано нравились романы;
Они ей заменяли все...
Вона закохувалася в оманливий світ оповідей Річардсона і Руссо.
Наступним вихователем і подругою Тетяни стала природа: ранні підйоми, ще до сходу сонця, і влітку й узимку... Простота й природність вигідно відрізняють Тетяну від матері і сестри — цих копій московської панночки.
У роки своєї юності Pachette (так називали Ларіну-матір) книжок не читала, але чула про них від московської кузини — княжни Аліни. Вона завжди була одягнена за модою і до лиця, писала "кров'ю ... в альбоми ніжних дів", російську Н як N французьку вимовляти вміла в ніс... Ставши сільською баринею, вона передала московську "науку" молодшій дочці Ользі. Та була гарною ученицею.
Эта книга о трагической истории завершения существования на земле своеобразной биологической популяции людей. Поиск причины человеческой катастрофы излагается на основных принципах организации человеческого потребительского сообщества в условиях формирования традиций и пренебрежения к утопиям. Это соломинка для людей, которые хотят понять, что-то очень серьёзное и важное, что важнее общепринятых штампов в человеческом потребительском бытии. Коктейль философских мыслей на основе глобальных заблуждений автора и окружающей его общности предоставит читателю благотворную почву для дальнейших собственных умозаключений о перспективах человечества.
Жил был мальчик Петя Петренко. Было ему 12 лет хотел он быстро вырасти!Но как на зло пора было идти в школу...Петя всю дорогу думал как мне стать большим как папа? И тут мимо проходит Катя и спросила"Привет! Ты чего такой грустный" ,а Петя отвечает "Не чего не грустный ,просто мечтаю"сказал Петя. "А о чём?"спросила с интересом Катя "Я мечтаю вырасти!" "Зачем , ведь ты и так большой!" "Нет Кать ты меня не понимаешь!" "Но Петя" Петя пошёл дальше в школу получил сегодня 3 и решил исправить на пять!Он пошёл к доске и сказал "Всё ,решил" "Молодец 4" сказала учительница "Но почему я же старался" "Радуйся пять нужно заслужить" И тут Петя сказал вот выросту буду всем пять ставить!А вам 2! Тут годы Петя стал учителем дети пищат,кричат,а он смотрит и говорит "Эх вернуть бы детство"
Дочка і мати Ларіни
От цікаво, чому тема сформульована "Дочка і мати Ларіни", адже дочок дві?
Пушкін казав про старшу, що вона у рідній сім'ї здавалася чужою дівчинкою. Як на мене, то Тетяна не здавалася, а була чужою дівчинкою, зовсім не схожою на своїх батьків і тим більше на сестру.
Старша дочка народилася не в найщасливіший період життя матері, яку не спитали, чи хоче вона заміж, чи подобається їй наречений. Молода дружина плакала, страждала, ледве не розлучилася з чоловіком... Потім зайнялася господарством.
Дочка від нелюбого чоловіка, старша за віком, Тетяна не стала улюбленицею матері, і після народження її доручили няні. На щастя, та не могла навчити свою вихованку дворянської манірності та пустої балаканини. Сільська віддаленість позбавила дівчинку компанії інших панночок, а нестачу спілкування надолужили книги:
Ей рано нравились романы;
Они ей заменяли все...
Вона закохувалася в оманливий світ оповідей Річардсона і Руссо.
Наступним вихователем і подругою Тетяни стала природа: ранні підйоми, ще до сходу сонця, і влітку й узимку... Простота й природність вигідно відрізняють Тетяну від матері і сестри — цих копій московської панночки.
У роки своєї юності Pachette (так називали Ларіну-матір) книжок не читала, але чула про них від московської кузини — княжни Аліни. Вона завжди була одягнена за модою і до лиця, писала "кров'ю ... в альбоми ніжних дів", російську Н як N французьку вимовляти вміла в ніс... Ставши сільською баринею, вона передала московську "науку" молодшій дочці Ользі. Та була гарною ученицею.