В оді «До Мельпомени» поет упевнений, що є пам’ятники, яким не загрожують ні дощі, ні буревії. Вони — у пам’яті людей, адже йдеться про найкращих, найзнаменитіших діячів в історії людства. Вони — у поетичних рядках, що переживуть віки, бо написав їх талановитий поет.)
У вірші присутні автобіографічні відомості «Я — славний з убогого» — Горацій нагадує про своє «заплямоване» походження: адже він був сином колишнього раба.)
У вірші Горацій згадує про заслугу в галузі поетичного мистецтва. «Вперше скласти зумів по-італійському Еолійські вірші» — це означає, що Горацій писав латиною, використовуючи віршові розміри, винайдені Сапфо, Архілохом, Алкеєм.)
«До Мельпомени» незвичайний вірш, автор зводить пам’ятник собі сам, не чекаючи, доки його увічнять у мармурі чи бронзі. Поет настільки упевнений у своєму таланті, що вважає себе гідним лаврового вінка Мельпомени.
Мне кажется, что главной целью написания Одоевским своей сказки "Городок в табакерке" было ознакомить читателя, маленького читателя с устройством музыкальной табакерки, объяснить ему что в реальном мире возможны разные чудеса, но все они имеют свое научное объяснение.
Так мальчик Миша оказывается в мире музыкальной табакерке и знакомится с ее устройством и работой благодаря личным наблюдениям и рассказов ее обитателей. Он просыпается уже зная как устроена табакерка и для чего нужны в ней колокольчики, молоточки, валик и пружинка.
Он понимает, что любое устройство созданное человеком работает не благодаря волшебству, а благодаря взаимодействую его различных узлов и деталей.
Таким образом Одоевского можно назвать сказочником - популяризатором науки.