Федько - головний герой оповідання Володимира Винниченка. Він був хлопцем-розбишакою, яких часто можна зустріти у наших дворах. Його батьки були бідними. Часто підкреслювали, що і Федько "мужичиня". Просили, щоб не водився з Толиком - сином господаря, у котрих вони винаймали квартиру.
Федько виділявся серед ровесників неабиякою силою, був задиракою та полюбляв битися, адже завжди виходив переможцем. І одівався відповідно: «картуз набакир,... чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають» та ходив «руки в кишені,..., не поспішає, ... навіть груди підставляє, так наче йому тільки того й хочеться, щоб його вдарили каменем».
На початку твору не хочеться схвалювати Федька, адже він часто ображає своїх друзів. Але згодом читач розуміє, що перше враження неточне. Федько добрий, адже віддає змія і свої нитки. Він вигадливий, повний енергії і сили, сміливий та спритний. Сусідських хлопцям цікаво з ним. З кожної наступної сторінки починаєш захоплюватися Федьком, його правдивістю та відданістю друзям. Хоч хлопець часто спокушає до бешкетних витівок господарського сина Толика, але терпляче зносить покарання, «за ремінь не сердиться, ... розуміє, що так і треба». Перейти річку по кризі намірився Федько. Всі друзі із захопленням і переживанням гали за витівкою. Вони вірили в нього, бо були переконані у його спритності, передбачливості та сміливості. Те, що тільки один Федько кинувся на порятунок Толі, свідчить про товариськість, співчуття, героїзм героя.
Трагічний випадок на річці показав усім справжнього Федька – надійного друга та відважного рятівника.
Недаром Александр Сергеевич Пушкин назвал автора комедии «Недоросль» Дениса Ивановича Фонвизина «Смелым властелином сатиры». Он написал много честных, смелых и справедливых произведений, но вершиной его творчества принято считать именно «Недоросль», в котором автор ставил перед обществом много спорных вопросов. Но главной проблемой, затронутой Фонвизиным в своём знаменитом произведении, стала проблема воспитания нового поколения прогрессивно мыслящих людей. Когда Россией правил великий император Пётр Первый, им был выпущен указ, заставляющей детей дворян учить грамоту, арифметику и закон Божий. В противном случае, им не разрешалось жениться и служить на хорошем месте. В комедии Фонвизина «Недоросль» госпожа Простакова нанимает своему сыну Митрофанушке учителя. Увы, дворянский сын Митрофанушка был ужасно воспитан, что крайне отрицательно сказалось на его учёбе и общении с педагогом. Мать Митрофанушки – дворянка Простакова очень грубая женщина. Она жестоко обращается и со своей семьёй, и со своими крестьянами. Фонвизин в своей комедии «Недоросль» хотел показать не только проблемы воспитания в дворянских семьях, но и их бесчеловечное обращение с крепостными крестьянами. Как известно, безнаказанность развращает и ещё сильнее портит человека. Так и Простакова – сначала она занималась самодурством и глумилась над простолюдинами, но потом стала «править бал» среди таких же дворян. И остановить её смогли только при грубой силы – иначе было невозможно. Денис Иванович Фонвизин написал свою комедию «Недоросль» более двух веков назад. Тем не менее, это произведение популярно и актуально даже сегодня. Многие театры страны продолжают ставить комедию Фонвизина «Недоросль» на своих сценах. Проблемы, которые автор поднял в этом произведении – вечные проблемы, именно поэтому «Недоросль» никогда не потеряет своей актуальности.
В комедии Д И Фонвизина "Недоросль " прямо указан корень всех бед России - крепостное право и общественное невежество . Это произведение стало вершиной творчества Фонвизина , а также стало бессмертной комедией Главный герой комедии является Митрофанушка .Это шестнадцатилетний подросток ,единственный сын госпожи Простоковой . Крепостное право , домашняя обстановка и нелепое, уродливое воспитание духовно погубили и превратили его в недоросля . От природы он не лишен хитрости , поэтому он видит , что хозяйкой дом является его мат и он прикидывается нежно любящим ее сыном .С окружающими он разговаривает крайне грубо грубо , основной его тон -капризный ,пренебрежительный , грубоватый . Через образ Митрофана , Фонвизин показывает деградацию русского дворянства . Из поколения в поколение невежество увеличивается , а грубость чувств доходит до животных инстинктов и причина этого всего неправильное образование . В современном обществе , среди своих сверстников мне бы не хотелось встретить таких "Митрофанушек "
Федько - головний герой оповідання Володимира Винниченка. Він був хлопцем-розбишакою, яких часто можна зустріти у наших дворах. Його батьки були бідними. Часто підкреслювали, що і Федько "мужичиня". Просили, щоб не водився з Толиком - сином господаря, у котрих вони винаймали квартиру.
Федько виділявся серед ровесників неабиякою силою, був задиракою та полюбляв битися, адже завжди виходив переможцем. І одівався відповідно: «картуз набакир,... чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають» та ходив «руки в кишені,..., не поспішає, ... навіть груди підставляє, так наче йому тільки того й хочеться, щоб його вдарили каменем».
На початку твору не хочеться схвалювати Федька, адже він часто ображає своїх друзів. Але згодом читач розуміє, що перше враження неточне. Федько добрий, адже віддає змія і свої нитки. Він вигадливий, повний енергії і сили, сміливий та спритний. Сусідських хлопцям цікаво з ним. З кожної наступної сторінки починаєш захоплюватися Федьком, його правдивістю та відданістю друзям. Хоч хлопець часто спокушає до бешкетних витівок господарського сина Толика, але терпляче зносить покарання, «за ремінь не сердиться, ... розуміє, що так і треба». Перейти річку по кризі намірився Федько. Всі друзі із захопленням і переживанням гали за витівкою. Вони вірили в нього, бо були переконані у його спритності, передбачливості та сміливості. Те, що тільки один Федько кинувся на порятунок Толі, свідчить про товариськість, співчуття, героїзм героя.
Трагічний випадок на річці показав усім справжнього Федька – надійного друга та відважного рятівника.
Объяснение: