Про плідність напрямку адаптацій літературних творів для кіноіндустрії навряд чи варто вкотре говорити. Найкращий аргумент на користь такої тези – афіші кінотеатрів усього світу в останні роки. Режисери експериментують з візуалізації літературних сюжетів, сценаристи працюють із літературними джерелами – і персонажі літературної класики та сучасних бестселерів оживають на екранах у часом очікуваних, а часом і в досить контроверсійних іпостасях. І хай би якою недоречною тут не видавалась одвічна суперечка про те, чи книжка краща, незмінним і важливим лишається одне: ті, хто не чув про книжку до перегляду фільму, після нього з великою ймовірністю знайдуть і прочитають її, а її палкі фанати викуплять найкращі місця в кінозалах задовго до прем’єри екранізації. Щоб точно знати – краща чи ні.
З українським кінематографом в цьому сенсі ситуація дещо не така однозначна. Кіноіндустрія налагоджена не настільки добре, щоб одразу ставити на кіноконвеєр українські бестселери, а авторам навіть найкращого сценарію екранізації класики української літератури доведеться пройти всі кола бюрократичного пекла – і в результаті покривати різницю між бюджетом стрічки та державним фінансуванням власними силами. В умовах такого непевного балансування між темами і форматами, які точно виявляться якщо не прибутковими, то хоча б дозволять «вийти в нуль», і тими, які прагнуть втілювати сучасні українські режисери, існує і вимір кіноадаптацій творів українських письменників. Втім, останнім часом ці тенденції починають змінюватися, і причиною тому – не лише нові умови кіноринку, а й вихід творів сучасних українських письменників на ширші літературні ринки.
Объяснение:
ответ:Ф. И. Тютчев - известный мастер пейзажной лирики, создававший свои работы наравне с Маяковским и Некрасовым. Его пейзажи поражают своей выразительностью и эмоциональностью. Одно из самых ярких и удивительных произведений поэта - "Неохотно и несмело...", написанное в 1849 году. В своём стихотворении автор смог красочно изобразить наступление весенней грозы. Тютчев показывает изменения природы, происходящие в этот момент. Всё находится в своём естественном и неповторимом движении: "Ветра порывы", "Вихрем пыль летит", "Принахмурилась земля", "Потанула". Главными образами здесь являются образы неба и земли, грома и молнии. Неоднократно Ф. И. Тютчев использует всевозможные художественные средства выразительности. Рифма в стихотворении перекрасна. Мне понравилось это произведение, потому что автор смог увидеть и красочно передать приход весенней грозы, наступление долгожданной весны и долгожданные преображения в расцветающей природе. Его неповторимые образы представить чудную картину и заставляют ею восхищаться даже сейч
Объяснение: