После прочтения всемирно известного романа Михаила Афанасьевича Булгакова «Мастер и Маргарита» не может не остаться никаких впечатлений. Сколько загадок, тайн и неясностей возникает по ходу чтения, а над некоторыми из них до сих пор спорят литературоведы и критики так и не в состоянии придти к единому ответу… Булгакову, на мой взгляд, удалось создать величайший роман в истории всей мировой литературы, где были бы затронуты столь разнообразные, но глубокие и «связанные» между собой темы: сюжетная линия тесно перекликается с Библейской историей, с событиями, описанными в Новом Завете. Но повествование об этих событиях в "Мастере и Маргарите" идет от лица сатаны. Именно поэтому часто можно услышать второе неофициальное название романа — «Евангелие от сатаны». Сколько прочтений романа, столько существует мнений. Как говорится, «зачем же гнаться по следам того, что уже окончено?»
Роман несет в себе крайне глубокий смысл и, как ни странно, этот смысл заключен лишь в двух героях, говорящих вещи, которые заставляют задуматься: свет в лице Иешуа Га-Ноцри и тьма в облике Воланда. Невероятные философские изречения и рассуждения видит читатель, встречаясь по ходу романа с этими двумя героями. Невозможно не задуматься над их словами:
«Что такое истина?»
«Истина прежде всего в том, что у тебя болит голова, и болит так сильно, что ты малодушно помышляешь о смерти. Ты не только не в силах говорить со мной, но тебе трудно даже глядеть на меня. И сейчас я невольно являюсь твоим палачом. Ты не можешь даже и думать о чем-нибудь и мечтаешь только о том, чтобы пришла твоя собака, единственное, по-видимому, существо, к которому ты привязан…».
«Не будешь ли ты так добр подумать над во что бы делало твое добро, если бы не существовало зла, и как бы выглядела земля, если бы с нее исчезли тени? Ведь тени получаются от предметов и людей. Вот тень от моей шпаги. Но бывают тени от деревьев и от живых существ. Не хочешь ли ты ободрать весь земной шар, снеся с него прочь все деревья и все живое из-за твоей фантазии наслаждаться голым светом? Ты глуп».
Булгакову, по моему мнению, удалось создать шедевральный роман, где только настоя-щий мастер смог бы так изящно и невероятно соединить с будущим, тьму со светом, показать вечное переплетение любви и верности, противостояние добра и зла. И ни бог, ни дьявол здесь ни при чем: сами люди виноваты в том, что сеют зло по отношению друг к другу. Надо учиться не завидовать, а прощать. Тогда, может, и мир станет чище. Как мне кажется, основная идея, заложенная Булгаковым, — неотвратимое наказание за деяния. Не случайно, сторонники этой трактовки указывают, что одно из центральных мест в романе занимают деяния свиты Воланда до бала, когда наказаниям подвергаются мздоимцы, распутники и прочие негативные персонажи, и сам суд Воланда, когда каждому воздается по заслугам. И Воланд не есть дьявол, творящий зло, а обличающий его в действиях людей.
Истина, на мой взгляд, присутствует в каждой строчке этого романа. Она проникла в него так же, как и «кровь, ушедшая в землю, и там, где она пролилась, уже давно растут виноградные гроздья». Истина - это то, что создано богом и не осквернено. Чего не коснулась рука человека, вечно делающего все себе во благо. Вряд ли мы когда-нибудь узнаем, что это. А если и узнаем, то не сможем объяснить это другим, ведь она внутри нас.
Каждый герой романа по-своему пережил «встречу» с Воландом или его свитой. Но лично я не считаю представленного с булгаковской интерпретации сатану некой темной личностью… В «Мастере и Маргарите» он предстает в образе несущего истину, как и Иешуа, но в отличие от него, карающий за дурные поступки. И взяточник Босой, финдиректор и директор Варьете Римский и Лиходеев, и конферансье Жорж Бенгальский, и буфетчик Соков… Все он
Объяснение:
Роль літератури у формуванні життєвих цінностей людини.
Объяснение:
Наші цінності формуються завдяки нашим діям, впливу оточуючих та тої інформації, яку ми поглинаємо. На мою думку, ту інформацію яку ми приймаємо потрібно фільтрувати.
Люди не кладуть до тарілки гнилий овоч, а кладуть свіжий і без дефектів. Те ж саме і з нашою інформацією.
Як я вважаю, однією з таких чистих та свіжих джерел інформації є література. Це мистецтво не тільки формує наші погляди, принципи правильно в відповідно до етичних норм, але й дає нам розуміння світу : допомагає розвивати уяву і нашу чистоту мови.
Тому я думаю, що роль літератури в сучасному житті людини є дуже важливою , адже література - це мудрість а мудрими хочуть бути всі. Література це і порадник і вчитель, без неї ми б були жалюгідними
Наталка, як втілення найкращих рис української жінки. За твором Івана Котляревського “Наталка Полтавка”
Зворушливий образ Наталки – головної героїні твору Івана Котляревського «Наталка Полтавка» – вже понад сто років хвилює серця людей декількох поколінь. Чому образ Наталки такий близький кожному? Бо є втіленням найкращих рис української жінки, в якому гармонійно поєдналися зовнішня краса і краса внутрішня: добре серце і багатий духовний світ. Наталка стала своєрідним ідеалом національного характеру, бо саме у цьому образі майстерно розкрита суть української душі.
Вона проста дівчина. Важке життя і убогість змусили її разом із матір’ю переїхати до села із Полтави. Проте вже за короткий час усі на селі знають Наталку як добру, роботящу і чесну дівчину. Слова виборного про те, що «золото – не дівка! …красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна – яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших за себе, яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить», є тому підтвердженням. Змальовані риси, які властиві українським жінкам у ставленні до праці, до народних традицій, сімейних цінностей.
Якою є Наталка, ми довідуємося не тільки із відгуків про неї односельців, бачимо з її вчинків, а також – з її слів. Так, про себе вона співає:
Небагата я і проста, но чесного роду,
Не стижуся прясти, шити і носити воду.
Любов до пісні і чарівний голос – це особливість української жінки. Наталка постійно перебуває у полоні пісні, кожна з яких розкриває її настрій та внутрішній світ. ЇЇ роздуми про життя, враження і душевні переживання виливаються у цих ліричних та мелодійних піснях: «Ой я дівчина Полтавка», «Видно шляхи полтавськії…», «Віють вітри…», «Ой мати, мати! Серце не вважає», «Чого вода каламутна» та багато інших. Їх співають і донині.
Наталка скромна і щира. Знає, що красива, проте зовсім не хизується цим, а навпаки про себе говорить, що «проста, некрасива, з щирим серцем, не спесива». Показово, що, за словами возного, «всі матері приміром ставлять її своїм дочкам».
Говорять, що мова – душа народу. Мова дівчини бере свої витоки із самобутніх народних джерел, а тому збагачена влучними народними прислів’ями та приказками. Наталка розумна і дотепна. Про своє життя говорить, що «живемо і маємося, як горох при дорозі: хто не схоче, той не вскубне!..», а про свою бідність, що «хто живе чесно і гордується трудами своїми, тому й кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою нажитої», про нерівні шлюби, що «знайся кінь з конем, а віл з волом», підкреслюючи, що все її багатство – це добре ім’я. Дівчина має почуття власної гідності і прекрасно розуміє, що « у пана така жінка буде гірше наймички… Буде кріпачкою».
Родина для Наталки найвища цінність і святість. На її переконання, люди одружуються, щоб «завести хазяйство і сімейство; жити люб’язно і дружно; бути вірними до смерті і помагати одно другому».
Бачимо, що Наталка є люблячою дочкою. Вона піклується про матір, поважає і шанобливо ставиться до неї. Ніжно любить свою матір і готова слухатись навіть тоді, коли Терпилиха намагається примусити її вийти заміж за возного, багатого пана: «Мамо! Все для тебе стерплю…». Вона готова на самопожертву заради спокою матері. «Добра дитина», – каже про неї Терпилиха.
Важливим є те, що Наталка здатна на сміливі і рішучі дії. Так, коли, нарешті, повернувся Петро, їй, за її власними словами, краще буде у Ворсклу кинутися, ніж стати жінкою нелюба. Ми чуємо й від Миколи, побратима Петра, захоплення Наталкою: «От дівка, що і на краю пропасті не тільки не здригнулась, а і другого піддержує». Впевненість і переконливість Наталки у своїй правоті змушують возного, врешті-решт, відмовитися від неї. Справжнє кохання перемагає.
Таким чином, в образі Наталки втілені найкращі риси української жінки: працьовитість, щирість, скромність, доброта, чесність, вірність, любов до рідних, а також рішучість і наполегливість у боротьбі за власне щастя. Тому цей образ і донині близький кожному.
Объяснение: