2. Эпитеты: "безлунная ночь великолепна","чуть брезжущий, ", "сладкое забытьё". Метафоры: "край земли", . Олицетворения: "месяц взошёл",", "всё спало". Сравнение "великолепна, как и прежде".
Объяснение:
Недавно я прочитал книжку "Сказка о громком барабане"
Ее написала известная писательница Софья Абрамовна Могилевская.
Главный герой - мальчик Ларик.
Сказка рассказывает о подвиге юного барабанщика во время Гражданской войны.
Меня восхищает смелость Ларика,который не побоялся врагов и ценой своей жизни свой отряд.
Эта книга научила меня,что у каждой вещи, каждого предмета есть своя история. Эта сказка о том, как важно быть смелым, решительным, отважным в трудную минуту.Также сказка о том, как важно знать и помнить подвиги своих предков.
Объяснение:
Помітна особливість літературного процесу 30-х років ХІХ століття — перехід до нового напрямку в мистецтві: реалізму, поява якого була підготовлена усіма існуючими раніше напрямками. До початку 1840-х років реалізм зайняв в мистецтві домінуюче місце. Ключем до людини у стародавній літературі була віра, у класицизму — розум, а в романтизму — почуття. Реалізм приходить до розуміння того, що універсальним ключем є правдиве відтворення життя у всій сукупності його проявів. Тому найважливішою особливістю реалістичного мистецтва стає вірність дійсності, прагнення до безпосередньої достовірності зображення.
Кожна людина несе в собі систему моральних і культурних цінностей своєї епохи. До виникнення реалізму підхід до зображення людини в літературі був дещо одностороннім. Класицисти зображували людину головним чином з боку її обов’язків перед державою і дуже мало цікавилися його побутом, сімейним, приватним життям. Сентименталісти, навпаки, перейшли до зображення її особистого життя, почуттів і переживань. Романтики теж цікавилися світом почуттів і пристрастей людини, наділяючи їх винятковою силою, ставлячи людину в незвичайні умови.
Письменники-реалісти зображують людину багатогранно, з одного боку, створюючи неповторний літературний образ, а з іншого — прагнучи виразити в конкретному літературному героєві типові риси цілої епохи, цілого покоління. Це створення типових характерів у типових обставинах і є головною відмінною рисою реалізму. Крім того, реалістичному творові притаманний психологізм — зображення типового характеру у всіх складних і суперечливих особливостях людської натури, у взаємозв’язку з навколишнім середовищем, природою і людьми.
У XIX столітті реалізм має два напрямки. Один робить акцент на результатах соціально-історичного розвитку і освоює соціальне становище людей і їхні соціальні звичаї негативно, в комічному викритті. В іншому напрямку акцент робиться на особистій самоцінності людини, на художньому виявленні внутрішнього духовного багатства особистості, її прагнень, власних можливостей.
В этом пейзаже преобладают тёмные тона, так как это описание ночи в лесу. Тем не менее, тьму ночи разбавляет неяркий свет месяца, "чуть брезжущий, слабый свет звёзд" и угли потухающего костра. Тьма сменяется предрассветным полумраком. В этом пейзаже практически отсутствуют звуки, так как природа, животные и люди "дремали" — "всё спало", "всё затихло". Рассказчик восхищается и любуется "великолепной" безлунной ночью, но ему передаётся ощущение слабости и дремоты, в которой находится всё вокруг, он впадает в "сладкое забытьё".
2. Эпитеты: "мал и узок", "безлунная ночь великолепна", "крепкий, неподвижный сон", "чуть брезжущий, слабо льющийся свет", "сладкое забытьё". Метафоры: "край земли", "разговор угасал вместе с огнями". Олицетворения: "месяц взошёл", "клонились звёзды, стоявшие", "всё затихло", "всё спало", "забытьё напало". Сравнение "великолепна, как и прежде".