Маруся – худенькая маленькая девочка четырех лет. «это было бледное, крошечное создание, напоминавшее цветок, выросший без лучей солнца, - пишет короленко в главе «знакомство продолжается» . -несмотря на свои четыре года, она ходила еще плохо, неуверенно ступая кривыми ножками и шаталась, как
былинка; руки ее были тонки и прозрачны; головка покачивалась на тонкой шее, как головка полевого колокольчика…. » вася сравнивал марусю со своей сестрой, которой тоже было четыре года: «моя соня была кругла, как пышка, и , как мячик. она так резво бегала, когда, бывало, разыграется, так звонко
смеялась, на ней всегда были такие красивые платья, и в темные косы ей каждый день горничная вплетает алую ленту» . соня росла в достатке, за ней ухаживала горничная. маруся росла в нищете и часто бывала голодная. за ней ухаживал брат валек
ЛІНА КОСТЕНКО :В цьому році зима не вдягала білої свити.
Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.
Пошукала, поплакала... Що ж робити? —
Бідувала в старій із торішніх зів'ялих трав.
Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць.
Сперечалася з морем, несла сум"яття вітрів.
Все збиралась на силі, та не встигла огледіться,
Як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів.
Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки.
Лід кришився, б'ючись об каміння берегове...
І нарешті по Одрі — темній, широкій —
На останній крижині самотня чайка пливе.
— Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря?
Чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна.
А крижина тонка. А крижина майже прозора...
Ну, а що, як її підмиє вода весняна?
Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?
затріщить і відломиться... Піде вода кругами...
— Дивна людино! Я ж маю крила,
Нащо крилатим ґрунт під ногами?