Грецька міфологія увійшла в релігійну самосвідомість та побут римлян, створивши передумови для наступної еллінізації всього римського культурного життя.першим художнім твором на латинській мові став переклад Гомерової «Одіссеї», здійснений у 240 р. до н. е. Подальший розвиток римської літератури був відзначений наслідуваннями і прямими запозиченнями з давньогрецької літератури. Найважливішим досягненням цього періоду вважають засвоєння розвиненої системи жанрів, які грецька література виробляла понад п’ятисот років.На відміну від греків, римляни в ранній період існування своєї держави, коли Рим був ще невеликим полісом, не створили оригінальних культурних пам’яток. Головною причиною цього були постійні війни, які вів Рим, розширюючи свій вплив на Апеннінському півострові.
Перша хвиля грецького впливу на римську культуру припала на VI — IV століття до н. е., що привело до поєднання грецьких та римських релігійних вірувань — римські боги стали людиноподібними і знайшли своїх відповідників у грецькому пантеоні.Завоювавши грецькі поселення на півдні Італії (272 р. до н. е.), а згодом і саму Грецію (146 р. до н. е.), римляни остаточно потрапили під вплив значно розвиненішої грецької культури. Із завойованих грецьких земель у Рим потяглися ремісники, скульптори, архітектори, вчителі, письменники та філософи. Саме їм судилося здійснити культурну революцію у Римі.Епоха швидких та радикальних історичних змін настала для Риму в III — II століття до н. е., коли він із невеликого полісу перетворився на могутню державу.
Начав с простого привирания по поводу сочинения "стишков", Хлестаков стремительно взлетает на литературный Парнас. Слушатели узнают, что он автор многих водевилей и комедий, повестей и модных романов (например, "Юрия Милославского", автором которого был М. Н. Загоскин) . Ошеломленные знакомством с такой блестящей личностью, окружающие не замечают, что среди названий прозаических произведений проскакивают и оперы "Норма", "Роберт-Дьявол". Куда тут замечать такие тонкости! Ведь общество, окружающее враля, давно забыло о том, что такое чтение книг. А тут человек на короткой ноге с самим Пушкиным, редактор известного журнала "Московский телеграф". Феерическое, волшебное зрелище! Единственное возражение Марьи Антоновны, читавшей роман Загоскина, беспощадно уничтожается её матерью и легко, непринужденно отметается Хлестаковым, сообщающим, что существуют два одноименных произведения, и он автор одного из них. Рисуясь перед женой городничего, Анной Андреевной, обманщик уверяет, что не любит церемоний и со всеми важными чиновниками в Петербурге "на дружеской ноге"; что у него самый известный в столице дом; что он дает балы и обеды, на которые ему доставляют "арбуз в семьсот рублей", "суп в кастрюльке из Парижа". Доходит и до того, что заявляет, будто домой к нему приходил сам министр, а однажды, идя навстречу курьеров, он даже управлял департаментом. "Я везде. везде. Во дворец всякий день езжу". Хлестаков так увлекается, что порой заговаривается: то он живет на четвертом этаже, то в бельэтаже.
Роследим за тем, как рассказчик увидел своего героя: «По аллее легко шел высокий гардемарин с загорелым спокойным лицом. Прямой черный палаш висел у него на лакированном поясе. Черные ленточки с бронзовыми якорями развевались от тихого ветра. Он был весь в черном. Только яркое золото нашивок оттеняло его строгую форму». Гардемарин мимо, а рассказчик пошел за ним. Гардемарин заметил это и оглянулся, затем оглянулся еще раз. Наконец он остановился и подозвал своего неожиданного спутника. Конечно, он тут же все понял: «Все ясно: он мечтает быть моряком».
Грецька міфологія увійшла в релігійну самосвідомість та побут римлян, створивши передумови для наступної еллінізації всього римського культурного життя.першим художнім твором на латинській мові став переклад Гомерової «Одіссеї», здійснений у 240 р. до н. е. Подальший розвиток римської літератури був відзначений наслідуваннями і прямими запозиченнями з давньогрецької літератури. Найважливішим досягненням цього періоду вважають засвоєння розвиненої системи жанрів, які грецька література виробляла понад п’ятисот років.На відміну від греків, римляни в ранній період існування своєї держави, коли Рим був ще невеликим полісом, не створили оригінальних культурних пам’яток. Головною причиною цього були постійні війни, які вів Рим, розширюючи свій вплив на Апеннінському півострові.
Перша хвиля грецького впливу на римську культуру припала на VI — IV століття до н. е., що привело до поєднання грецьких та римських релігійних вірувань — римські боги стали людиноподібними і знайшли своїх відповідників у грецькому пантеоні.Завоювавши грецькі поселення на півдні Італії (272 р. до н. е.), а згодом і саму Грецію (146 р. до н. е.), римляни остаточно потрапили під вплив значно розвиненішої грецької культури. Із завойованих грецьких земель у Рим потяглися ремісники, скульптори, архітектори, вчителі, письменники та філософи. Саме їм судилося здійснити культурну революцію у Римі.Епоха швидких та радикальних історичних змін настала для Риму в III — II століття до н. е., коли він із невеликого полісу перетворився на могутню державу.