От і прийшла весна. дихається легко, свіжий вітер і сонечко знову радують своєю посмішкою. я їм посміхаюся у відповідь, тому що мені подобається ця пора року. природа оживає й готується до нових подвигів. річки наповнюються снігами, що тануть, лісу оживають, звірі й птахи вертаються у свої гнізда навесні все стає якимось казковим і незвичайним. щодня перетворюється в маленьку казку. я встаю рано ранком і відразу ж іду гуляти на вулицю, тому що весна дарує своє тепло й хоче, щоб воно вселилося в кожну людину. дорослі не розуміють, чому я радуюся. я радуюся новому життю
Роман " Герой нашего времени" о странном человеке Григории Александровиче Печорине, у которого ум с сердцем не в ладу. Он нарушил жизнь мирных контрабандистов только ради любопытства, добился любви горянки Бэлы, которая погибла от рук своих потому, что Печорина она перестала интересовать, он равнодушен к дружеским пожатиям руки Максима Максимыча, никого не любит, а лишь использует симпатии других людей к себе. Вспомним княжну Мэри, ради которой он совершал безумные поступки, дрался на дуэли, а потом отказался жениться. Так Печорин ломал жизни людей, понимая, что нельзя поступать подобным образом, о чем и писал в своем дневнике. Была только одна женщина, ради которой он был готов на все. Это - Вера. Когда Печорин узнал, что Вера уехала, он бросился вдогонку, загнал коня и всю ночь рыдал как безумный. Но наступило утро, и все стало как раньше. Потом Григорий Печорин погиб, а его записки попали в печать.
возможно да возможно нет