"сикстинская мадонна" - это популярная картина замечательного художника рафаэля, которая находится сейчас в галерее старых мастеров в дрездене.
картина принадлежит к числу ярчайших поэтических образов, созданных художниками эпохи возрождения.картина является как бы завершением творчества рафаэля и его триумфом.
создания этого полотна до сих пор окутана тайной. не осталось никаких фактов, свидетельств и эскизов. официальная версия такова: картина рафаэля была написана мастером для монастыря святого сикста в пьяченце, где и находилась до покупки ее дрезденской галереей в 1754 году. даже современники рафаэля признали ее одним из величайших творений эпохи. тридцать лет спустя после написания картины знаменитый биограф художников возрождения вазари писал о ней: “это редчайшая и единственная в таком роде вещь”. картина была написана только его рукой, ему никто не из учеников, что редкость для того времени. на картине изображена мария во весь рост с младенцем христом на руках. мадонна спускается с небес к людям в сопровождении св. варвары. у самой рамы два ангелочка смотрят с удивлением на происходящее. за фигурой мадонны клубятся облака и сияет что-то необычное, неопознанное каждый раз, когда я смотрю на эту картину, она поражает меня своей красотой, но в то же время и простотой. легко и плавно струятся складки одежд марии, подчеркивая каждое ее движение.ее лицо выражает только хорошие чувства, она как будто излучает доброту. я плохо понимаю то мнение, будто бы лицо марии овеяно печалью, предчувствием того, что она родила сына, и это плохо для всего человчества. однако это не так. через свет их лиц смотрящий на картину человек постигает божественное начало в мире. потому что к возвышенному всегда нужно проделать путь, пролегающий через преградытакие же чувства вызывают и иконы: если икона написана слишком схематично, она не вызывает во мне ответного чувства. то, что здесь нарисованны люди, не значит, что картина не имеет религиозной идеи. она наоборот раскрылась и лишь подчеркнула гуманистическую глубину мысли художника. устремления таких художников эпохи возрождения, как рафаэль, разбили схему средневекового церковного изображения, придали мадонне с младенцем глубоко человеческий образ счастливого и здорового материнства,изменили отношение ко всему религиозному поэтому для меня это красивая и прекрасная картина “сикстинская мадонна”.
Алесь Петрашкевич - белорусский драматург, прозаик, публицист, сценарист, журналист и историк. Автор сценариев к телесериалу «Нас выбраў час» и кинофильму «Нядзельная ноч».
В качестве журналиста писал под псевдонимами: Алесь Аляксееў, Алесь Тутэйшы, родители Алексеевы,Алесь Шпак.
Родился в 1 мая 1930 года в крестьянской семье в деревне Переволочная Толочинского района Витебской области. Окончил юридический факультет Белорусского государственного университета, работал на различных государственных постах.
Был членом коммунистической партии, работал в аппарате Центрального комитета коммунистической партии Белоруссии, однако, Петрашкевич был из тех коммунистов, что не переставали быть белорусами. В отличии от большинства партаппаратчиков его интересовала наука и он стал профессионально заниматься историей. В 1967 году защитил кандидатскую диссертацию по истории. Вместе с Петрусём Бровком основал Белорусскою энциклопедию.
Шляхетний лицар Роланд і зрадник Ганелон (за поемою "Пісня про Роланда")
І. Історична основа "Пісні про Роланда". (Найвідоміший французький епос "Пісня про Роланда" розповідає про знаменитий бій біля Ронсенваля між франками і маврами наприкінці іспанського походу короля Карла Великого. 778 р. король франків зі своїм військом вступив в Іспанію, що знаходилась тоді під владою мусульман. Франки захопили весь гірський край, крім Сарагоси:
Нема вже замку, що не покорився б,
Нема ні города, ні муру цілих,
Крім Сарагоси на вершку гори.
Після того як правитель Сарагоси, удавшись до хитрощів, пообіцяв дати заручників і прийняти християнство, Карл Великий із основним військом повертається на батьківщину. Його відхід прикриває двадцятитисячний ар'єргард, очолюваний графом Роландом. У Ронсенвальській ущелині маври нападають на загін Роланда й розбивають його.) П. Роланд — один із найулюбленіших героїв середньовічних сказань та легенд.
1. Героїзм та мужність Роланда. (Під час битви в Ронсенвальській ущелині Роланд бився, мов лев:
Страшний, завзятий бій лютує далі.
Роланд і Олів'є хоробро б'ються...
...Невірних сотні, тисячі там гинуть.
Хто не втече, той смерті не мине:
Рад чи не рад прощається з життям.
Січе ворогів Роланд мечем своїм Дюрендалем, а кінь його добиває ворогів копитами. Роланд тричі відмовляється від пропозиції графа Олів'є засурмити в свій ріг Оліфант, бо для нього сурмити в ріг все одно, що на цілий світ прокричати про своє боягузство. Смертельно поранений Роланд,
...повернувся лицем та головою
До сарацинів краю, бо бажав,
Щоб кожен рицар, щоб король сказав:
"Оце був граф! Як витязь умирав".)
2. Роланд — вірний товариш. (Смертельно поранений Роланд переносить тіла вбитих друзів туди, де лежав пробитий чотирма списами, але ще живий архієпископ Турпін, щоб той благословив убитих рицарів. Помираючи від ран, граф Олів'є висловлює бажання, щоб у останні хвилини життя поруч із ним був його друг Роланд.)
3. Самовіддана любов до батьківщини. (Роланд прагне примножити славу Франції. Заради процвітання батьківщини він ладен віддати життя. Останні його слова звернені до любої Франції. Роланд помирає із батьківщиною в серці.)
ІІІ. Зрадник Ганелон.
1. Підступність Ганелонова. (Ганелон, будучи послом французів у Сарагосі, заявив Марсилію, що винуватцем безкінечної війни є Роланд. Він пропонує підступний план: погодитися на всі умови Карла і вручити йому ключ від Сарагоси. Король відведе своє військо, залишивши невеликий ар'єргард на чолі з Роландом. Марсилій зможе знищити цей загін, вбити Роланда, і тоді скінчиться війна. Марсилій у подяку за таку пораду подарував Ганелонові меч із коштовним руків'ям і позолочений шолом, а королева Брамілюнда — аметистове намисто.)
2. Ненависть Ганелона до Роланда. (Ганелон — вітчим Роланда — затаїв злість на свого пасинка за те, що Роланд, піклуючись про інтереси Франції, запропонував саме Ганелона відправити послом до Сарагоси. Повернувшись від Марсилія, Ганелон пропонує Карлу, щоб Роланд прикривав відступ французів. Коли Карл, від'їхавши вже далеко від Ронсенвальської ущелини, почув звук Оліфанта, Ганелон намагався запевнити короля, що нічого страшного не відбувається, що Роланд настільки гордий, що ніколи не покличе на до напевне, він в горах полює на оленя.)
3. Суд над Ганелоном. (Коли Карл зрозумів, що Ганелон — зрадник, він звелів схопити Ганелона та віддати кухарям в обоз на ганьбу. Наче лісового ведмедя, посадили його на ланцюг. Повернувшись з Ронсенвальської ущелини, Карл вчинив суд над Ганелоном. Страшною смертю стратили зрадника. За руки, за ноги прив'язали його до чотирьох коней та й погнали їх у різні боки.)
ІV. Середньовічний співак Турольд у "Пісні про Роланда" прославляє шляхетного лицаря Роланда і засуджує зрадника Ганелона.
Объяснение:
вот прочитай