Тургенев с сочувствием относится к героям,он понимает всю тяжесть и нищету жизни простого народа,поэтому он и написал рассказ "Бирюк",привлекая внимание общественности к проблемам жизни деревенского люда.Своё отношение к происходящему автор передаёт через главного героя,его поступки и чувства.Описывая боль,голод,страдания,нищенское существование,Тургенев глубоко переживает за народ,ему больно видеть такую жизнь.Финал рассказа-Бирюк отпускает мужика,скрывая слёзы на глазах.
Бирюк отпустил мужика,потому что в неё сострадание пересилило принципы и доводы.Мужик воровал лес не от хорошей жизни,его толкнула крайняя нужда на воровство.Крестьяне выживали,не жили,а пытались выживать.Бирюк в душе добрый и великодушный,он сам живут тяжёлым трудом,поэтому он понимает мужиков,которые из-за нищеты идут на воровство.
Отпустив мужика,Бирюк отворачивается,чтобы не передумать,он подвергает себя штрафу за украденное дерево.Но чувства взяли верх над разумом,сострадание и человечность заставляют Бирюка закрыть глаза на воровство,хотя лесник такой же нищий,его жизнь убога и одинока.
Объяснение:
Выбери только то что надо
Ім’я: Ду Фу. Друге ім’я — Цзимей, «священномудрий», «шишен» («свя-щенномудрий піїт»).
Роки життя: 712-770 рр.
Місце народження: Хенань.
Родина: батько — провінційний урядовець невисокого рангу.
Заняття: посадовець при дворі, китайський поет епохи Тан.
Основні твори: «Три правителі»,
«Три розлуки», «Вірші в 500 слів про те, що було у мене на душі, коли я зі столиці прямував у Фінсяиь», усього приблизно 1500 віршів.
Ду Фу — онук поета Ду Шень-яня. Ду Фу походив із давнього занепалого роду. Поет з’явився на світ у сім’ї незаможного чиновника. Замолоду мандрував, виношував мрію про великий будинок, у якому б знайшли притулок усі бідняки. Ду Фу не вдалося збудувати ані такого великого будинку, ані домівки для своєї родини. Проте він звів храм власної поезії.
Майбутній поет рано втратив батьків, його виховала тітонька Пей. Вона оточила хлопця турботою і любов’ю, дбаючи про нього, як про рідного сина. Свій перший вірш написав у 7 років,
1 його високо оцінили знавці поезії. Намагався скласти державні іспити, щоб, за сімейною традицією, дістати посаду державного службовця, проте службовцем не став. У 20-35 років багато подорожував Китаєм. 741 року прибув до столиці імперії Чан’ань. Там мешкав майже 10 років, мав при дворі незначну посаду. Під час бунту Апь Лушаня втік зі столиці разом із почтом імператора, а його родина залишилась у Чап’ані; поет довго не мав від них жодної звістки. Був ув’язнений бунтівниками та пробув у полоні
2 роки. Після придушення бунту Ду Фу було наближено до імператора, і 757 року він став радником молодого імператора Суцзу-иа і навіть отримав привілей критикувати сина Піднебесної. Але щойно Ду Фу скористався цим привілеєм, його було ув’язнено. Комісія, яка розслідувала цю справу, визнала його винним лише в тому, що вій справді вважав, що може критикувати імператора. Зрештою його було виправдано, і імператор навіть пробачив поетову зухвалість та залишив коло себе на тій самій посаді. Проте 759 року Ду Фу облишив службу та оселився зі своєю родиною на півдні, у нижній течії Яицзи. Значну' роль у його житті зіграли дружба та співпраця з Лі Бо.