Когда Васе было шесть лет, его мать умерла. Его отец, весь отдавшись горю, как будто забыл о существовании Васи. Иногда отец ласкал его сестру маленькую сестру Соню. Он заботился о Соне, ведь в ней были черты матери. Вася начинает бродить по городу. Во время одной из таких прогулок он познакомился с Валиком и Марусей - детьми Тыбурция. Итак, они становятся лучшими друзьями. Валик и Маруся были бедны, и именно потому Васе было их жалко. Он целыми днями играл с ними, придумывал разные игры и весело проводил время. Как Вася, так и Валик не имели матери. Их можно было бы назвать сиротами, если бы только ни наличие отцов. Папа Валика любил своих детей, в то же время отец Василия любил лишь только свою дочь, избегая сына. Вася, Валик и Маруся очень сильно подружились. Они каждый день играли и общались. Когда Маруся не могла бегать и играть, Вася терпеливо сидел с ней рядом и приносил цветы. В характере мальчика проявилось сострадание и умение смягчать чужую боль, умение людям. Как раз именно дружба Васи с Валиком и Марусей открыли в нём качества настоящего человека. Он понял, что в жизни есть не только развлечения, но есть голод, есть нищие; Валек и Маруся нашли себе хорошего друга, они стали выходить на солнце из подземелья, хотя раньше они целые дни проводили именно там.
Мені здається, що - так. Старий Сантьяго був одинак. В нього був лише хлопчик (з яким він раніше працював) та море. Так само як і старий, люди ХХІ століття знаходять друзів у природі, книгах, фільмах і т.д. Більшість людей у наш час піклується про свій добуток, а не про почуття інших. Все менше кріпкого кохання, як в наших бабусь та дідусів. Зараз, у більшості, аби почати спілкуватися з людиною потрібно бути крутим, інакше на тебе й уваги не звернуть. Як наприклад, у повісті-притчі Хемінгуея. Доки Сантьяго повертався з риболовлі без нічого або з малесенькою рибиною - з нього усі глумилися, та коли він повернувся з, нехай й кістяком, та все ж дуже великої рибини, яку він спіймав сам - усі кинулись дивитися, що ж там таке старий виловив. Та, помітьте, ніхто з рибалок чи мешканців не пійшов до змореного старого, хочаб просто запитатися як він себе почуває, що йому потрібно. Так само й сучасні люди - їм не цікаво як ти, що тобі потрібно, їм цікаво, що ти можешь їм дати.
