Наймичка», вона знаходить у собі сили все життя долати страшенні муки, не спокушається до самогубства, а підкоряється Божій волі. Ганна підкидає свого позашлюбного сина бездітним заможним селянам і через рік до них у найми, аби бути поруч зі своїм сином, який стає в поемі змістом її життя. Трагедія Ганни передусім у тому, що вона мусить приховувати свої почуття від рідного сина, а отже, наймичка позбавлена справжнього материнського щастя. Така неординарна психологічна ситуація дала можливість поетові якнайповніше розкрити образ нещасної жінки, глибину трагізму її життя, духовну велич її натури. Вершину страждань Ганни зображено в останньому розділі поеми: наймичка страшенно боїться померти, не дочекавшись сина з чумакування в далеких краях.
І все ж таки довготерпелива Ганна дістає винагороду — вона дочекалася сина Марка й розкрила йому таємницю свого життя:
И все же Андрей Соколов не растратил чуткости, потребности отдавать свое тепло и заботу другим. Андрей Соколов щедро открывает свою надломленную, осиротелую душу для такого же сироты — мальчишки. Он усыновил мальчика и стал заботиться о нем, как о самом дорогом и близком для него человеке. Мальчик, этот «осколок войны», неожиданно обретший своего «папку», смотрит на мир «светлыми, как небушко, глазами». Скромность и мужество, бескорыстие и ответственность — это черты, свойственные Соколову. Описывая жизнь «обыкновенного человека», Шолохов показывает его хранителем и защитником жизни, общечеловеческих духовных святынь.