Коли я читаю "Хор лісових дзвіночків", то мені здається, що у дзвіночків справжній, гарний, злагоджений хор. Ось першими починають заспівувачі ("Ми дзвіночки, лісові дзвіночки"), і вже за мить пісня, підхоплена всіма, злітає, мов на крилах ("Славим день"). Мелодія її дедалі наростає, дужчає ("Ми співаєм, дзвоном зустрічаєм"), аж ліс пробуджується, гучить у хорі ("День! День"). А згодом — тихішає, пригасає, десь дзвенять найтонші голосочки ("Тінь! Тінь"). То знову розливається мелодія, напливає хвилями, гучна й широка, а потім спадає, бринить мрійливо-ніжно, мовби відлунюючись, і полишає в нашій душі теплі, світлі почуття.
Поэт очень красочно описывает людей разных ремёсел,он описывает их запах,через это описание можно почувствовать нотку этого запаха. Только вот лодырь ничем не пахнет, потому, что ничего не делает.
Автор отзывается о лодыре так:
"Сколько не душится
Лодырь богатый
Очень неважно
Он пахнет,ребята!"
Я отрицательно отношусь к лодырям. Они обычно говорят,что время очень быстро проходит,это из-за того что они нечего не делают.Их жизнь очень скучна и не насыщенна.Я считаю , что в этой жизни нужно попробовать все,а для этого нельзя лениться и необходимо потрудиться.