Итак, дети и война, я напишу про детей войны. Каждый раз, читая рассказы про войну или просматривая фильмы, я встречался с таким явлением, как осиротевшие дети. Это были дети от 5 до 16 лет, которые были ни в чем невиновны, они просто попали в такую нелегкую ситуацию. Им приходилось воевать, порой сами заменяли своих погибших отцов. Есть замечательное произведение "Крестовый поход детей", если не ошибаюсь в названии, где описывается весь изначальный провал этой затеи. Так вот, осиротевшие голодные дети были тоже втянуты в эту войны, им нечего было есть, тем не менее они тоже сражались, нет, у них не было смысла жизни, как у взрослых - чтобы защитить Родину, они сражались просто чтобы что-то делать, истинных мотивов не было. Мало кто выживал, кто-то бросал все и сдавался в плен врагам, кто-то просил милостыню на улице, как делали многие, а кто-то отправлялся в самый тыл сражения. Да, жалко конечно детей, ведь это полностью подорвало развитие страны в целом, сколько нового поколения погибло и все нужно было начинать с нуля.
Герой роману Мігеля де Сервантеса Дон Кіхот став всесвітньо відомий ще за життя автора. Простому народу дуже сподобався образ шляхетного лицаря, який подорожує по Іспанії своєї уяви.Мені теж образ Дон Кіхота здається дуже цікавим і незвичайним. У минулому хитромудрий ідальго вів дещо яке господарство, користувався заслуженим авторитетом у сусідів, любив полювання. Однак, перечитавши безліч лицарських романів, герой уявив собі, ніби все це нагромадження безглуздих небилиць - щира правда, що для нього в цілому світі не було вже нічого більш достовірного. І ось, перетворившись на відважного лицаря, Дон Кіхот вирушає в дорогу - назустріч подвигів.Всі зустрінуті їм по дорозі люди приймають його за навіжений, дивака, схибленого, тому що в худої шкапи ніхто, крім господаря, не може розгледіти благородного коня, а в млинах - велетнів.Проте чи так вже смішний і дурний Дон Кіхот, як це може здатися з першого погляду? Невже поради, що даються їм Санчо Панси, який раптом став губернатором, звучать з вуст божевільного? Невже Дон Бовдур став би ризикувати, якщо не життям, то власним здоров'ям, в ім'я захисту честі і справедливості, жертвувати власним спокоєм та добробутом, щоб до бідним і пригнобленим, скривдженим і гнаним? Благородство і порядність, глибоке почуття власної гідності Дон Кіхота не можуть не викликати нашого поваги.Так хто ж він - благородний лицар або навіжений? Я б назвала Дон Кіхота дивним мрійником, що народилися не в свій час. І тому мені його шкода.
Во дворе
Апрель.
В окне
Капель.