"Різдвяна пісня у прозі". Що в житті людини найцінніше?
У "Різдвяній пісні у прозі" Ч. Діккенса показаний старий жадібний чоловік. У нього немає власної родини, дітей, і він зовсім не радіє найкращому святу — Різдву. У Скруджа є все. Він багатий, у нього є торгова спілка, він вміє заробляти гроші. Справді, без грошей не буде і свята, бо ні за що буде купити подарунки чи накрити святковий стіл. Гроші дуже потрібні усім. Бідність та убогість дуже неприємні. У цьому творі Чарльз Діккенс показав, які потворні "Бідність" і "Темнота". Вони змальовані у вигляді маленьких діток, але діти ці потворні, зморщені, худі, обдерті. Ось така неприваблива бідність. Ніхто не хоче бути нещасним. Але Скрудж нічим не кращий за цих потвор. Він хоч і багатий, але поводиться, як бідний, бо економить на всьому, і в нього немає ні свята, ні подарунків. Справжнє щастя Скрудж пізнав, коли зумів зробити гарні справи. Подарував родині Боба великого індика, а сам відправився в гості до племінника. Він став посміхатися й робити добро. Від цього на душі в нього потеплішало, і Різдво стало його улюбленим святом. Мені здається, що найцінніше в житті — це наші рідні. Я хочу, щоб мої мама й тато, брат, бабуся, тітка були завжди здорові й посміхалися. Коли ми збираємося разом, навіть без подарунків, але з гарним настроєм — це найцінніше для мене. Добре, що Скрудж зрозумів свої помилки та встиг їх виправити.
Считая детство важным периодом в жизни, Л. Толстой много внимания уделяет образам детей. Он отмечает их впечатлительность, пытливость, любознательность, отзывчивость, трудолюбие. Этот рассказ "Птичка" заставляет нас задуматься о том, что человек может погубить маленькую жизнь. А он должен беречь всё живое. Л. Н. Толстой учит нести ответственность за свои поступки, учит тому, какой должна быть семья, как правильно воспитать маленького человека. Весь рассказ можно разделить на три части: подарок, птичка в клетке, гибель птички.1. Подарок.Сереже на день рождения подарили сетку для ловли птиц.2. Птичка в клетке. В клетку залетел маленький чиж. Два дня Сережа за ним ухаживал. Потом стал забывать кормить птичку и чистить клетку. 3. Гибель птички. Однажды он забыл закрыть клетку. Чиж вылетел и разбился. Сереже было жаль птичку. С тех пор мальчик никогда не ловил птиц.Почему Л. Н. Толстой назвал рассказ «Птичка»? Потому что рассказ про птичку, о птице, о чижике... Какие намерения были у Сережи? Сережа хотел птичку держать дома, мальчик думал, что птичка игрушка... В чем виноват мальчик? Не хотел отпускать чижика, хотел его держать в клетке, не дал свободы... Как бы вы поступили на месте главного героя? Отпустил бы летать, хорошо кормил бы, отпустил бы на свободу... Чему учит этот рассказ? Не обижать животных, не быть жестоким, не закрывать птичек в клетку...Рассказы Л. Н. Толстого учат быть отзывчивыми, добрыми, жить в согласии друг с другом и с природой. Мы в ответе за тех, кого приручили.
Итак, сатирические мотивы в романе преобладают. По значимости вреда для общества на первое место можно с уверенностью поставить образ председателя правления одной из крупнейших московских литературных ассоциаций, сокращенно именуемой МАССОЛИТ, и редактора «толстого художественного журнала» Михаила Александровича Берлиоза. «Однажды весною, в час не бывало жаркого заката, в Москве, на Патриарших прудах» происходит разговор Берлиоза с поэтом Иваном Николаевичем Поныревым, также весьма сатирическим типом. Для очередного выпуска журнала редактор заказал поэту большую антирелигиозную поэму. Бездомный (псевдоним Понырева) написал статью, но она не удовлетворила Берлиоза, потому что «Иисуса очень черными красками» изобразил поэт, и председатель объяснил, как надо переделать поэму: главной должна стать мысль о том, что Христа не было вообще.Интересно, что этот человек с иностранной фамилией воспринимается как активный деятель не конкретно русского, а Всемирного объединения писателей. Этим Булгаков подчеркивает его рационалистическое, научное отношение к действительности, расценивающее необычайное, неповторимое и нетипичное как прямое отклонение от нормы, требование соблюдения которой считалось необходимым и единственно правильным во вверенном ему заведении
"Різдвяна пісня у прозі". Що в житті людини найцінніше?
У "Різдвяній пісні у прозі" Ч. Діккенса показаний старий жадібний чоловік. У нього немає власної родини, дітей, і він зовсім не радіє найкращому святу — Різдву. У Скруджа є все. Він багатий, у нього є торгова спілка, він вміє заробляти гроші. Справді, без грошей не буде і свята, бо ні за що буде купити подарунки чи накрити святковий стіл. Гроші дуже потрібні усім. Бідність та убогість дуже неприємні. У цьому творі Чарльз Діккенс показав, які потворні "Бідність" і "Темнота". Вони змальовані у вигляді маленьких діток, але діти ці потворні, зморщені, худі, обдерті. Ось така неприваблива бідність. Ніхто не хоче бути нещасним. Але Скрудж нічим не кращий за цих потвор. Він хоч і багатий, але поводиться, як бідний, бо економить на всьому, і в нього немає ні свята, ні подарунків. Справжнє щастя Скрудж пізнав, коли зумів зробити гарні справи. Подарував родині Боба великого індика, а сам відправився в гості до племінника. Він став посміхатися й робити добро. Від цього на душі в нього потеплішало, і Різдво стало його улюбленим святом. Мені здається, що найцінніше в житті — це наші рідні. Я хочу, щоб мої мама й тато, брат, бабуся, тітка були завжди здорові й посміхалися. Коли ми збираємося разом, навіть без подарунків, але з гарним настроєм — це найцінніше для мене. Добре, що Скрудж зрозумів свої помилки та встиг їх виправити.