сама повесть И. С. Шмелева представляет собой сказ, прикрепленный к образу лица, здесь повествователь является одновременно и главным героем произведения. В повести «Человек из ресторана». повествователь и его речь выступают на первый план, тогда как в «Шинели» и «Левше» повествователи находится на втором плане.
В повестях Н. В. Гоголя и И. С. Шмелева повествователи являются горожанами, и их речь характеризуется лексическими особенностями, свойственными простонародной речи городского жителя. В повести Н. С. Лескова повествователь принадлежит к деревенской среде, и в его речи мы наблюдаем элементы сельского просторечия. ну вот как-то так ,чем смогла произведение Лескова сказовая форма представляет собой сказ,но он идет от авторского ..я.. сама повесть И. С. Шмелева представляет собой сказ, прикрепленный к образу лица, здесь повествователь является одновременно и главным героем произведения. В повести «Человек из ресторана». повествователь и его речь выступают на первый план, тогда как в «Шинели» и «Левше» повествователи находится на втором плане.
В повестях Н. В. Гоголя и И. С. Шмелева повествователи являются горожанами, и их речь характеризуется лексическими особенностями, свойственными простонародной речи городского жителя. В повести Н. С. Лескова повествователь принадлежит к деревенской среде, и в его речи мы наблюдаем элементы сельского просторечия. ну вот как-то так ,чем смогла произведение Лескова сказовая форма представляет собой сказ,но он идет от авторского ..я..
Відповідь:
Опис "коваль, силач і хлопець хоч куди, що був чортові осоружніший, ніж проповіді отця Кіндрата" На дозвіллі коваль малював і вславився як найкращий живописець на всю околицю.Коваль був богобоязлива людина й малював часто образи святих. Але тріумфом його майстерності була одна картина, намальована на церковній стіні у правому притворі, на якій зобразив він святого Петра в день страшного суду з ключами в руках, як той виганяв з пекла нечисту силу; переляканий чорт кидався на всі боки, передчуваючи свою погибель, а замкнені колись грішники били й ганяли його батогами, поліняками і всім, що під руку трапилось. коли виносить мішки з залицяльниками Солохи з хати "І бадьоро завдав собі на плечі мішки, що їх не понесли б і двоє дужих чоловіків"
Коли залицявся до Оксани: Один тільки коваль був упертий і не кидав свого залицяння, дарма, що й з ним поводились анітрохи не краще, ніж з іншими. Просить у Оксани "Дозволь хоч поговорити, хоч подивитись на тебе!" Коваль думаю про Оксану "І все б стояв перед нею, і повік би не зводив з неї очей". Оксана про коваля каже "Геть від мене, в тебе руки цупкіші за залізо. Та й сам ти пахнеш димом. Я думаю, геть мене забруднив сажею",
Отримавши від Оксани відкоша, коваль: "З якоюсь досадою й заздрістю дивився коваль на таку веселість і цього разу кляв колядки, хоча й сам не раз захоплювався ними до нестями", "Дурень я! я й забув, що тепер мені все здається важчим. Перше бувало я міг зігнути й розігнути в одній руці мідний п'ятак та кінську підкову; а тепер мішка з вугіллям не підійму. Скоро вже й від вітру валитимусь." "Час покласти край усьому: пропадай душа, піду втоплюся в ополонці, та й поминай, як звали!"
Коли Вакула перехитрив чорта: "При цьому слові він поклав хреста, і чорт зробився такий тихий, мов ягнятко", "В Петербург, просто до цариці!" і коваль обімлів від страху, почуваючи, як підіймається в повітря". "Спочатку страшно здалося Вакулі, коли піднявся він від землі на таку висоту, що нічого вже не міг бачити внизу, та пролетів, як муха, під самим місяцем так, що якби не нахилився трохи, то зачепив би його шапкою. Однак трохи згодом він підбадьорився і вже став навіть кепкувати з чорта", "Тут, схопивши хворостину, оперіщив він його три рази, і бідний чорт кинувся бігти, як мужик, що його тільки-но відшмагав засідатель. Отож, замість того, щоб обдурити, спокусити та пошити в дурні інших, ворог людського роду сам був обдурений".
Розмова з запорожцями, поведінка на зустрічі з царицею: "це я, Вакула, коваль! Коли проїздили восени через Диканьку, то прогостювали, дай вам, боже, всякого здоров'я та довголіття, без малого два дні. І нову шину тоді натяг на переднє колесо у вашій кибитці" "Коваль і собі не хотів осоромитись та виявити себе новаком, до того ж, як уже мали нагоду бачити нижче, він знався і сам на письменній мові. "Губернія знатная!" відповів він байдуже". "Несміливо йшов за ними коваль, боячись на кожному кроці посковзнутись на паркеті", Він тільки бачив самий блиск і більше нічого. Цариця, що й справді мала найстрункіші та прегарні ніжки, не могла не усміхнутися, чуючи такий комплімент із уст простодушного коваля, якого в його запорозькому убранні можна було вважати за справжнього красеня, незважаючи на смагляве лице.
Сватання Оксани. Чуб не без таємної втіхи бачив, як коваль, що нікому на селі у вус не дув, згинав у руці п'ятаки й підкови, як гречані млинці, той самий коваль лежав тепер коло ніг у нього. "А чия це така розмальована хата?" спитав преосвященний у вродливої молодиці з немовлятком на руках, що стояла коло дверей. "Коваля Вакули!" сказала йому, кланяючись, Оксана, бо це саме була вона. Та ще більше похвалив преосвященний Вакулу, коли дізнався, що він додержав церковного покаяння і пофарбував задарма увесь лівий крилас зеленою фарбою з червоними квітками. Це, проте, ще не все; на стіні збоку, як увійдеш у церкву, намалював Вакула чорта в пеклі, такого гидкого, що всі плювали, коли проходили повз нього...
Пояснення: