Сечь представляла собой воинское поселение, основным населением которого были казаки. Они жили в отдельных куренях по принципу землячества. Куреней было около шестидесяти. В каждом был свой атаман, но руководили Сечью старейшины и кошевой, которого выбирали на общем сходе казаков.
Казаки не вели хозяйства, но в Сечи торговали евреи, армяне и татары. Эти торговцы жили в постоянном страхе, ведь их в любой момент могли ограбить или даже убить.
Казаки в Сечи вели вольную и разгульную жизнь. Они проводили время в воинских упражнениях, а в перерывах пил, гуляли и плясали.
Прийти в Сечь мог любой, для этого только и требовалось доказать свою принадлежность к православной вере.
Законы были и были достаточно суровыми. За кражу человека забивали палками, за убийство - закапывали живьем.
Казаки часто отправлялись на войну и грабительские походы, потому что жили преимущественно тем, что удавалось отбить у неприятеля.
О дальнейшей судьбе этого мальчика остается только предполагать, но видимо это нам и предлагают сделать. Что же, Федя показан в рассказе не простым мальчиком, а барчуком, который пошел в ночное для удовлетворения собственного любопытства и как любой мальчишка из желания приключений. Для него это романтика, в то время как для остальных мальчиков из бедных семей необходимая работа. Федя ведет себя покровительственно, он часто перебивает рассказчиков, часто усмехается, но не зло, а скорее снисходительно к темноте своих приятелей. В будущем можно предположить, что Федя получит хорошее образование и либо сделает карьеру в городе, либо станет помещиком-хозяйственником, которому до всего будет дело, и который будет вникать во все подробности сельских работ. К простым людям он будет относиться так же снисходительно, но вряд ли будет тираном.
Українську літературу, яка народилась на Луганщині, відкривають Західній Україні студенти Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, що переїхав до Старобільська. Вони розробили інтерактивний проект «Літературна мапа Луганщини».
Борис Грінченко, Василь Стус, Сергій Жадан… Ці імена, здається, знають усі українці, а хтось навіть згадає, що творчість цих людей пов'язана з Луганщиною. Проте найсхідніший регіон славиться не лише цими трьома видатними письменниками.
Ідея витала в повітрі тривалий час, а ось напередодні поїздки до колег з Луцька у 2018 році вона нарешті реалізувалася в проект «Літературна мапа Луганщини».
Бібліотека ЛНУ імені Тараса Шевченка. Після виступу команди «Літературна мапа Луганщини» перед студентами
Бібліотека ЛНУ імені Тараса Шевченка. Після виступу команди «Літературна мапа Луганщини» перед студентами
«Свого часу на різних конференціях в Україні я розказувала людям, що Луганщина – це не лише терикони та чорний сніг. Це і «Три зозулі з поклоном» Тютюнника, і «Лисиче над Дінцем» Сосюри, і словники Грінченка й Даля. І ось так ми вирішили зробити презентацію про наших письменників. До проекту долучилися студенти на той момент другого курсу. Вони обирали якогось письменника й мали розповісти про нього так, щоб люди після цього захотіли прочитати його твори», – розповідає доцент кафедри української філології та загального мовознавства ЛНУ імені Тараса Шевченка Валентина Лєснова.
На «мапу» потрапили і письменники, широковідомі в Україні, такі як Микола Руденко чи Василь Голобородько, і сучасні Любов Якимчук, Олена Ольшанська, Максим Чумак.
Анастасії Горбань було цікаво показати Жадана-волонтера, а не лише поета
Анастасії Горбань було цікаво показати Жадана-волонтера, а не лише поета
Анастасія Горбань зацікавилася поезією Сергія Жадана після його виступу в Старобільську з проектом «Розділові». Тож коли в запропонованому переліку митців побачила це прізвище, не вагалася й обрала саме його для презентації в «мапі».
«Він не лише письменник, але й волонтер. І це дуже актуально зараз. У нас іде війна. Він заснував свій фонд, який дуже багато надав гуманітарної до на Сході України. Це зацікавило. А головне – це відкриває його інакше», – розповіла Анастасія Горбань.
У Луцьку лекцію про літературних діячів з Луганщини назвали «потрясінням»
У Луцьку лекцію про літературних діячів з Луганщини назвали «потрясінням»
Сергій Тєряєв обрав поета Петра Біливоду, більше відомого як журналіста «Киевских ведомостей» Петра Шевченка. Про те, що він пише вірші, не здогадувалися навіть друзі.
«Петро Шевченко загадково помер. Він розслідував цікаву справу, пов’язану з нашим вищим керівництвом. Поїхав до Києва, щоб виступити в суді, але не повернувся. Цей факт мене так зачепив, що я перечитав його твори наново. І по-іншому став розуміти його вірші, зовсім інший сенс слів. Він – дуже сильна за характером людина, і це мені близьке», – каже Сергій Тєряєв.