Мико́ла Васи́льович Го́голь (рос. Николай Васильевич Гоголь; прізвище при народженні Яно́вський, з 1821 року — Го́голь-Яно́вський; 20 березня [1 квітня] 1809 року, Сорочинці, Миргородський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 21 лютого [4 березня] 1852 року, Москва, Російська імперія) — російський письменник українського походження.[7][8][9][10][11][12][13][14] Походить з відомого українського роду Гоголів-Яновських.[15] Вважається класиком російської літератури, найвизначнішим з представників її «української школи».[9][10][15] Окрім внеску у російську літературу, Гоголь також мав непрямий вплив і на українську літературу й українську культуру в цілому, а також був завзятим етнографом й збирачем українського фольклору.[16][17]
Осенью очень красиво! Листья жёлтые красные есть ещё и зелёные - они очень красивые! Листья выпадают. Становится холодно. Природа засыпает. Осенью растут грибы в лесу. Это Подосиновики, Белый Гриб и другие грибы... В лесу, на деревьях растёт Рябина. Многие животные запасаются на зиму, а медведь ложится в спячку. Белки запасаются орешками, заяц - морковкой.
За что же я люблю осень. Да за то, что это осень, и не хотелось бы дальше объяснять за что, но невозможно остановиться, ведь слишком много эмоций пробуждает в душе это время года. С наступлением первого сентября воздух становиться другим, как мне кажется. А все от того, что в первый день осени, наступает праздник знаний. Дети спешат в школу, студенты в институты, и ты идешь по улице, видишь веселые компании, первоклашек в красивейших школьных формах, с цветами, больше чем они, и радуешься, что у кого-то в жизни наступает новый этап, и с этого дня все поменяется. За что еще люблю? За погоду, листья, краски которые нам дарит осень. Становиться прохладней, даже с наступление бабьего лета, ты уже не чувствуешь той жары, которая совсем недавно тебя окутывала. А листья, листья в средине октября, которые поражают неповторимыми оттенками. Вот идешь с подружками по парку, с деревьев падает, под ногами шуршит, эти кучи, собранные с утра дворниками, мы же все в них когда-то падали, не так ли? Осенью просто хорошо, даже если дождь и холодно, все равно осень согревает, своим спокойствием и невидимым безмолвием. Вот за что я люблю осень, и с каждым годом понимаешь, что осень теплее, чем летний день, богаче, чем весеннее утро и тише, чем зимний морозный вечер
Мико́ла Васи́льович Го́голь (рос. Николай Васильевич Гоголь; прізвище при народженні Яно́вський, з 1821 року — Го́голь-Яно́вський; 20 березня [1 квітня] 1809 року, Сорочинці, Миргородський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 21 лютого [4 березня] 1852 року, Москва, Російська імперія) — російський письменник українського походження.[7][8][9][10][11][12][13][14] Походить з відомого українського роду Гоголів-Яновських.[15] Вважається класиком російської літератури, найвизначнішим з представників її «української школи».[9][10][15] Окрім внеску у російську літературу, Гоголь також мав непрямий вплив і на українську літературу й українську культуру в цілому, а також був завзятим етнографом й збирачем українського фольклору.[16][17]
Микол