Когда я написала свое первое сочинение? Вы спросите у меня а я скажу вам что прямо сейчас. Вы спросите у меня : про что было твое первое сочинение? А я отвечу про мир. А почему ты выбрала такую тему? -спросили вы все. Я сказала потому что я люблю свою жизнь и всегда хочу чтобы солнце ярко светило, мама всегда жила, папа пусть будет любимый, бабуля та тоже пусть будет счастливой! еще я хочу что бы лето не кончалось чтобы оно за мною мчалось, еще я хочу чтобы небыло войны никогда ни в какой стране вселенной еще я хочу полететь в космос стать врачом и лечить животных. Я люблю есть сосиски и докторскую колбасу. А еще я хочу быть всегда радостаной веселой и счталивой. И даже сейчас когда я пишу это сочинение я хочу чтобы вы все были счастливы как я, я бы подарила вам это счастье но видите ли это невозможно. А еще я рада то что вы сейчас читаете мое сочинение и радуйтесь.
Потому что он хотел соблюсти «ритуал» и сделку на рынке.
Егор Иваныч на базаре вел себя очень наигранно. Он находился в глубоком состоянии предвкушения перед покупкой, так как потратил очень много сил чтобы собрать необходимую сумму денег.
Бурный эмоциональный всплеск, вызванный разными причинами, сопровождал Егор Иваныча на базаре. Он хотел показать, что очень рад тому, что выдержал долгое время трудности и ограничения в своей жизни.
Егор Иванович очень осторожно гулял, всматриваясь. Он хотел поделиться своей радостью с покупками со знакомыми. Егор Иванович не мог справиться с тем, что мало кто знает его дело. Сама лошадь, на мой взгляд, не сыграла такой важной роли, как трудности, которые Егор Иванович преодолел для покупки.
Федько був особливим хлопцем. Він постійно робив шкоду. Федько міг вибити з рогатки шибку, зруйнувати піщаний будинок, відбирати у когось повітряного змія, побитися з однолітками, тощо. «Спокій був його ворогом». Через це він мав репутацію розбишаки і халамидника. Незважаючи на це Федько був натурою щирою, чесною, благородною. «Федько брехати не любить… й товаришів видавати.» — за це його поважали однолітки і дорослі. Щовечора Федькові батько давав прочуханки за бешкетництво, але за те, що той чесно зізнавався у скоєному дарував копійку. Толя (син хазяїна, у якого винаймали житло батьки Федька) тендітний і слабкодухий хлопчик, хотів бути сміливим, сильним, авторитетним, як Федько. Батьки Федька забороняли йому з ним спілкуватися з Толею, бо він «не рівня», «не кумпанія» мужиченяті. Але Федько щоразу «спокушав» Толю своїми вчинками на нетипову для цього делікатного хлопчика поведінку. Навесні, під час криголаму на річці, Толька спровокував Федька перейти по крижинах з одного берега на інший. Федько побився об заклад з Толькою на ножик з костяною ручкою, а сам у разі невдачі пообіцяв віддати Толі чижика. Незважаючи на смертельну загрозу, Федько перебрався по крижинах з одного берега на інший, потім повернувся назад. Побачивши, який безстрашний Федько, як захоплюються його сміливістю люди, що стояли на березі, Толя непомітно від усіх стрибнув на крижину. Але те, що з берега здавалось йому елементарним, іграшковим, насправді виявилось нездоланною перешкодою. Крига щомиті могла знищити Толю. Він злякався, розплакався, почав благати до На до йому прийшов Федько. Він ледь не загинув у крижаній воді рятуючи Толю. Дізнавшись про небезпечні забавки, батько Толі сильно розгнівався. Федько вши Толика, бере всю провину на себе. Ввечері батько Федька, незважаючи на сильний жар і кашель у хлопця, відшмагав його за скоєне. За три дні Федько помирає. На похорон Федька прийшли всі друзі, хлопці з сусідніх вулиць. А Толя визирав з вікна — йому було цікаво, як ховатимуть халамидника — і грався з чижиком, якого забрав у матері Федька, бо вважав, що він його виграв