Образ Михайлика розкривається різними засобами: тут використовується і самохарактеристика і розповідь інших про вчинки Михайлика, про ставлення до нього батьків, дядька Себастіяна тощо. Михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем’яна, любимої ним бабусі, Михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші… Світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою. Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята, Михайлик — талановитий хлопець. Ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. Спочатку Михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам заходів написати п’єсу. Гумористичні сцени весь час перемежовуються з ліричними. Вони пропускаються крізь світосприймання хлопчика, У Михайлика можна багато чого повчитися: селянської ґрунтовності, природної, від батька-матері засвоювання мудрості, щирості й відкритості, усього того, що протистоїть «хворобі віку» — холодноокості. Стельмахів Михайлик налаштований на казкове сприйняття світу, це поетична душа, яку «видіння казки» не раз бере на свої крила. Подорослівши, Михайлик (чия мрія стати письменником таки збулася) мав підстави сказати про пору власного дитинства, як про «по-своєму прекрасний час». Передусім тому, що попри тяжкі нестатки звідав він і радість спілкування з людською дорогою і красою, вбираючи в свою душу отой самий лад хліборобського життя, хай і порушений гострими соціальними катаклізмами.
2Как-то летом на турбазе мы выясняли кто в нашем классе на что Однажды Коля Катю. Она случайно упала в воду, но не умела плавать. Мужественный мальчик бросился её Благодаря ему Катенька отделалась лёгким испугом. Оказалось, что Коля такой смелый! Через день после происшествия мы участвовали в конкурсе, где нужно очень много логически думать, много придумывать творческого! Нам наша учительница, но и Оля так много знает интересного! Мы ни минуты не скучали, всегда были заняты интересными делами, знакомились с друг другом поближе, заводили друзей и просто общались. Как хорошо жилось на турбазе! Столько моментов мы пережили вместе, что вполне можно сделать вывод: "Наш класс очень дружный!"Сегодня мы участвовали в конкурсе Что? Где? Когда? Был очень трудный вопрос на который не кто из нас не мог ответить, но Оля была очень умной девочкой и нам. Мы выиграли этот конкурс благодаря Оле. После игры мы спросили у победительницы откуда она знает ответ на этот вопрос. Она сказала что она очень любит читать книги. Как раз утром ей попалась книжка в которой был ответ на этот вопрос Оля так много знает интересного!
2Как-то летом на турбазе мы выясняли кто в нашем классе на что Однажды Коля Катю. Она случайно упала в воду, но не умела плавать. Мужественный мальчик бросился её Благодаря ему Катенька отделалась лёгким испугом. Оказалось, что Коля такой смелый! Через день после происшествия мы участвовали в конкурсе, где нужно очень много логически думать, много придумывать творческого! Нам наша учительница, но и Оля так много знает интересного! Мы ни минуты не скучали, всегда были заняты интересными делами, знакомились с друг другом поближе, заводили друзей и просто общались. Как хорошо жилось на турбазе! Столько моментов мы пережили вместе, что вполне можно сделать вывод: "Наш класс очень дружный!"Сегодня мы участвовали в конкурсе Что? Где? Когда? Был очень трудный вопрос на который не кто из нас не мог ответить, но Оля была очень умной девочкой и нам. Мы выиграли этот конкурс благодаря Оле. После игры мы спросили у победительницы откуда она знает ответ на этот вопрос. Она сказала что она очень любит читать книги. Как раз утром ей попалась книжка в которой был ответ на этот вопрос Оля так много знает интересного!
Образ Михайлика розкривається різними засобами: тут використовується і самохарактеристика і розповідь інших про вчинки Михайлика, про ставлення до нього батьків, дядька Себастіяна тощо. Михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем’яна, любимої ним бабусі, Михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші… Світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою. Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята, Михайлик — талановитий хлопець. Ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. Спочатку Михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам заходів написати п’єсу. Гумористичні сцени весь час перемежовуються з ліричними. Вони пропускаються крізь світосприймання хлопчика, У Михайлика можна багато чого повчитися: селянської ґрунтовності, природної, від батька-матері засвоювання мудрості, щирості й відкритості, усього того, що протистоїть «хворобі віку» — холодноокості. Стельмахів Михайлик налаштований на казкове сприйняття світу, це поетична душа, яку «видіння казки» не раз бере на свої крила. Подорослівши, Михайлик (чия мрія стати письменником таки збулася) мав підстави сказати про пору власного дитинства, як про «по-своєму прекрасний час». Передусім тому, що попри тяжкі нестатки звідав він і радість спілкування з людською дорогою і красою, вбираючи в свою душу отой самий лад хліборобського життя, хай і порушений гострими соціальними катаклізмами.