Объяснение:
Взагалі, квінтесенція - найголовніше, найважливіше. У середньовічній філософії і алхімії - найтонший елемент, що становить нібито сутність речей.
Б. Шоу, який побачив в Ібсена «великого критика ідеалізму», а в його п'єсах - прообраз своїх власних п'єс-дискусій, в статтях «Квінтесенція ібсенізму» (1891), «Драматург-реаліст - своїм критикам» (1894), а також в численних рецензіях, листах і передмовах до п'єс дав глибокий аналіз ідейно-художнього новаторства норвезького драматурга, сформулювавши на його основі своє уявлення про творчі завдання, що стояли перед «новою драмою».
Объяснение:
Боязливий, виходив із дому полохливо озираючись.
«Я обережно визирнув із-за рогу будинку й одразу ж відсахнувся: біля мого під'їзду стояв Кактус»
Не дуже злякався темряви прірви. Стало соромно за втечу від Кактуса. З легкістю дає обіцянки.
«І ще було дивно, що я зовсім не злякався»
«Звісно, тоді я й уявити не міг. які неймовірні наслідки матиме ця моя необачна згода!».
Набирається відважності.
«Але я щосили стиснув пальці в кулаки й рушив далі».
«Противний липкий страх, який переслідував мене ось уже кілька місяців відтоді, як мене відлупцював Кактус, кудись зник».
Починає розуміти, що не можна порушувати клятви.
«Здається, я втрапив у якусь хитро розставлену пастку, і клятва, яку я дав членам Таємного Товариства Боягузів — ТТБ, зв'язала мене по руках і ногах»
Проявляє догадливість та кмітливість.
«Під час нашої панічної втечі я знайшов потайні двері й урятував себе та своїх нових друзів від переслідування снньомордих потвор».
Клим узяв відповідальність врятувати світ, тому використав усі засоби подолання страху.
«Вірус страху найперше вражає хоробрих. У них зовсім немає імунітету. А нам, тим, хто звик боятися, усе життя треба боротися зі своїм переляком. Тому в кожного боягуза є свої засоби подолання страху...»
Климу дуже повезло, бо синє створіння відволіклося на муху.
«Останньою перепоною на нашому шляху залишалося ваше Таємне Товариство… Ти покажеш секретну лабораторію»
Не сподіваючись на до почав діяти рішуче.
Напруживши всі м'язи, … нарешті я виповз за межі випаленого кола порепаної землі.
Спішить попередити друзів про наміри прибульців
«Мало не потрапивши під колеса автобуса, обминув свою школу й побіг до знайомого перехрестя. Туди, де кілька днів тому я так необачно наступив на металевий люк»
Сумлінно виконує завдання, покладені на нього.
«Клим прожогом гайнув до свого будинку, з дна квіткового горщика дістати ключ, відчинити ним жовтий автомобіль, мій «Запорожець» мав приховані резерви, … за кілька секунд посеред мого двору лежав перевернутий екскаватор»
Відчуває радість перемоги, переборює страх
«З полегшенням відкинувся на спинку сидіння й на шаленій швидкості понісся в безвість — назустріч небезпеці».
Усвідомлює, що треба узяти відповідальність за порятунок світу
«Я роззирнувся довкола — порадитися було ні з ким… Уся відповідальність за … порятунок світу, лягала на мене»
Клим починає відчувати смак пригод
«Ще секунду тому я був в українському селі, а тепер мій автомобільчик стояв на вершечку височенної усипальниці фараонів».
Усвідомлення того, що потрібно діяти швидко й упевнено.
«Я знав, що коли затримаюся хоч на секунду, до мене допадуться блакитні жаби».
«Климе. а хіба ти не помітив: ти ж майже вилікувався від страху!».
Кмітливість Клима усім до
«Мені знадобилося лише кілька хвилин, щоб детально описати бенкет, який зафільмували Жук і Заєць, і розповісти про з'їдену муху, що подіяла на прибульця як снодійне … — урятовані!».
Він відчуває, що стає впевненим у багатьох ситуаціях
«Цього не може бути! — упевнено заперечив я й сам здивувався тому, що ми помінялися ролями — раніше хлопцям увесь час доводилося мене підбадьорювати».
«Я зазирнув у невеличке віконце — будка була порожня».
«Тут є чіткі інструкції, але виконати їх може лише Клим».
Повесть Гоголя «Тарас Бульба» - это произведение о любви к своей земле, о воинском братстве и мужестве.
Тарас Бульба, опытный, закалённый в ратных боях полковник, всей душой болеющий за родину и посвятивший жизнь Запорожской Сечи, в своих мечтах видит сыновей смелыми воинами. Он готовит их к бранному подвигу, считая, что они, как он сам и его товарищи, должны биться за отечество.
Старший сын Остап ещё в бурсе проявляет качества, свойственные сильному и мужественному человеку. Он не избегал возмездия за юношеские проступки, не пытался увильнуть от розг, как, к примеру, его младший брат. Смело и безропотно он переносил все тяготы бурсацкой жизни. Остап готовил себя к воинству и, хотя наука давалась ему тяжело, ради Запорожья он одолел учёбу, став лучшим среди бурсаков.
Настойчивость и целеустремлённость сделали Остапа настоящим героем. Автор повести рассказывает, как Бульба любуется старшим сыном, видя его в военном деле. Отец гордится тем, что Остап не только похож на него, но и даже превосходит старого вояку. Глядя на него, он с гордостью восклицает: «О! да этот будет... добрый полковник...»
Нa поле брани Остап был лучшим из лучших. Хладнокровие и расчётливость выделяли его среди товарищей. Он был молод, но крепость его тела и уверенные движения Остапу выигрывать схватки с врагом. Если Андрею битва была сродни с какой-то игрой, с пиршеством, то для Остапа главным был исход боя, который мог зависеть исключительно от военной тактики. Храбрый воин был озабочен тем, как избежать опасности и преодолеть её.
Однако нельзя говорить об Остапе только лишь как о военном человеке. Если вспомнить, как трепетно думал он о своей матери, в слезах провожавшей сыновей в Запорожскую Сечь, можно с уверенностью заявить, что этот мужественный и сильный мужчина был на нежные чувства. Гоголь так писал об этом: «Он душевно был тронут слезами доброй матери». Ему также было жаль брата, принявшего смерть от отца, Остап хочет предать земле его тело. Это не просто смелый воин, это достойный восхищения добрый человек, верный товарищ и настоящий сын своего отца.
Самые лучшие свои качества Остап проявил перед казнью. Стоя на эшафоте, он думал лишь о том, чтобы ему и его товарищам хватило мужества выдержать адские муки. И он вынес «все терзания и пытки, как исполин». Тарас Бульба смотрел на то, как Остап стоически принимает смерть, и сердце его переполнялось великой гордостью за сына.
Образ Остапа в повести Гоголя – это пример мужества и смелости. Во все времена этот литературный герой будет являться героическим образцом для подражания.
Объяснение:
вот