сотник Андрій Недоля
козак Семен Непорадний («…Був кремезний козак літ тридцяти. Одягнений у широчезні, як море, червоні штани, які підперізував широким шовковим поясом. На ногах добрі шкапові чоботи. Сорочка була подерта і замащена та на грудях широко розхристана. Звідки визирали широкі косматі та на сонці засмаглі груди. Миючись, засукав рукави поза лікті й показав жилаві руки з п’ястуками, мов довбеньки»)
Остап Тріска – один з козацьких ватажків
Харциз Карий (зрадник)
Остап Швидкий – полонений татар, якого в кінці звільнив Павлусь
Хочу вам рассказать про моего любимого героя сказок – Ивана-царевича. Очень часто его можно встретить на страницах книжек и следить за его увлекательными приключениями в волшебных историях.
Я думаю, что этот персонаж включает в себя большинство самых лучших черт характера. Он благородный и добрый, всегда готов прийти на нуждающимся людям, смело вступает в борьбу со злом. Иван-царевич всегда поступает справедливо и не требует вознаграждений за свои поступки, именно поэтому, в конце любых приключений, его всегда ждет хорошее вознаграждение. Мне кажется, что такие истории учат тому, что на злые поступки всегда отвечают злом, а вот добро вознаграждается намного больше.
Как и любой человек, Иван-царевич имеет и не очень хорошие качества. Иногда он начинает сомневаться в своих силах, но другие герои, которые окружают его Ивану поверить в себя. И тогда царевич продолжает свой путь.
Еще мне очень нравится его мужественный и твердый характер. Иван-царевич очень хорошо понимает как общаться с людьми и животными, где можно попросить, а кому нужно приказать.
Со страниц сказок Иван-царевич дает нам урок, что многих результатов в жизни приходиться упорно и смело добиваться, показывая не только свое трудолюбие и упорство, но и используя смекалку и хитрость. Особенно это ему в борьбе со злыми героями. А еще он показывает, что всегда и во всем нужно поступать справедливо.
Для меня образ Ивана-царевича очень похож на образы современных и модных супер-героев. Я считаю, что каждый ребенок, прочитав сказку об Иване-царевиче, задумывается о том, что добрые дела всегда ценятся больше.
О. С. Пушкін – найбільший поет Росії, його твори – це цілі скарби, залишені нащадкам, це надбання всієї країни, не дарма століття, у якому жив і творив цей надзвичайно талановитий поет, увійшов в історію літератури як золотий вік.
Дуже шкода, що життя Пушкіна обірвалося трагічно на дуелі, коли йому було всього 37 років.
Напевно, ще дуже багато великих творів повинні були народитися, якби не ця нещаслива дуель.
Незважаючи на своє коротке життя, Пушкін встиг написати багато творів, які згодом стали світовою класикою. З творчістю Пушкіна ми знайомимося з раннього дитинства, маленьким дітям, які ще не вміють читати самостійно, батьки розповідають «Казку про рибака і рибку» та інші відомі твори О. С. Пушкіна. Кожен з нас свого часу вчив вірш «У лукомор’я дуб зелений» і, напевно, воно залишається в нашій пам’яті на все життя.
Протягом усього життя ми читаємо Пушкіна, майже в кожному місті є пам’ятник, присвячений цьому видатному поетові.
Творчість Пушкіна не може залишати нас байдужими.
Всі ми переживали за долю Дубровського, з цікавістю стежили за історією кохання героїв повісті «Капітанська дочка» Маші Миронової та Петра Гриньова. У романі «Євгеній Онєгін» є відповіді на деякі життєві питання, тому цей твір називають енциклопедією російського життя.
Найбільше з творчості Пушкіна мені подобається роман «Євгеній Онєгін», улюблений герой цього твору у мене Тетяна Ларіна. Та й сам автор любить цю героїню за її природність, близькість з природою, щирість.
З села вона перебирається до Москви, але аристократичне життя її зовсім не псує, її індивідуальність нікуди не дівається. Коханий Тетяни Євгеній Онєгін наприкінці роману зізнається їй у любові, Тетяна любить його, але не залишається з ним, тому що не може порушити клятву, дану чоловікові.
Объяснение: