В начале повести Катаева "Сын полка" повествуется о том, как трое разведчиков возвращались с задания. Они шли в место своей дислокации, но внезапно услышали звуки, которые напоминали всхлипы и тихие стоны.
Разведчики начали искать источник непонятных звуков и набрели на окопчик. В этом окопе они увидели изможденного мальчика, который спал. Это его сонные стоны и бормотания слышали воины.
Вдруг мальчик и испугавшись, вытащил заточенный гвоздь - так он решил обороняться от врагов. Разведчики успокоили малыша и сообщили ему, что они свои. Истощенный мальчуган, услышав русскую речь, только и смог Наши". После этого он потерял сознание, а разведчики забрали его с собой в расположение части.
Мальчика звали Ваней Солнцевым, он и был "сыном полка" в повести Катаева.
Рукопись «Слова» сохранилась только в одном списке, входившем в сборник древнерусских летописей, принадлежавший одному из наиболее известных и удачливых коллекционеров памятников русских древностей графу Алексею Мусину-Пушкину. Со слов самого Мусина-Пушкина, он приобрёл рукопись у бывшего настоятеля упразднённого к тому времени Преображенского монастыря в Ярославле архимандрита Иоиля (Быковского) в конце 1780-х годов. Однако эта версия, долгое время считавшаяся общепринятой, была опровергнута в исследованиях 1990-х годов. Согласно последним исследованиям, более вероятной считается версия о том, что Мусин-Пушкин, будучи обер-прокурором Синода, получил сборник, содержавший «Слово», из библиотеки Кирилло-Белозерского монастыря зимой 1791—1792 года и присвоил его[3].
Объяснение:
Експозиція – опис кварталу, де поселились герої.
Зав’язка – хвороба Джонсі.
Розвиток дії – догляд Сью за хворою Джонсі.
Кульмінація – картина холодної осінньої негоди уночі.
Розв’язка – одужання Джонсі та смерть художника.
«Останній листок» — одна з найкращих новел у світовій літературі, присвячених темі відданості людини іншій людині, любові до ближнього. Вона відзначається великою увагою до «маленької людини», порушує проблеми злиденного життя людей мистецтва, боротьби за виживання, взаємопідтримки і самопожертви.
Крім того, новела «Останній листок» вирізняється динамічним сюжетом і зразковою композицією. Автор використав свій улюблений прийом побудови сюжету — несподівана кінцівка, однак цього разу ще й з подвійною розв’язкою. Тобто, ця маленька за обсягом новела має дві сюжетні лінії, одна з яких розповідає про життя і хворобу молодої дівчини Джонсі і її подругу Сью, а друга — про старого художника-невдаху Бермана та його шедевр. Спочатку здається, що головною сюжетною лінією є хвороба дівчини, але насправді це самовідданий вчинок Бермана, на який ніхто не очікував. Обидві сюжетні лінії набувають несподіваного розв’язання в кінці новели, коли стає відомо чим пожертвував старий художник заради порятунку молодої дівчини, яка вже втратила надію на одужання і віру в себе. Ніхто навіть не міг сподіватись, що саме Берман врятує життя Джонсі, ще й втративши своє. Завдяки такому прийому автор тримає читача в напрузі аж до кінця новели. Образ Бермана кардинально змінюється, він виростає в очах читача завдяки вчинку самопожертви, врятувавши життя, створивши свій перший і останній шедевр. Через образ Бермана автор розкриває найкращі риси характеру, притаманні людині, зокрема почуття любові до інших, небайдужість до чужого горя, взаємовиручка.
О. Генрі створив чудовий твір, який вже понад століття не лишає байдужим читача і вражає своєю неповторністю.
Анкета твору “Останній листок” може бути доповнена кожним читачем через форму коментарів.
СОР,,Ю ИЛИ СОЧ ?
Объяснение:
СОР ИЛИ СОЧ?