Жанр – оповідання
Тема твору «Потрапити в сад» — самотність, безпритульність особистості в суспільстві, байдужому до долі людини.
Ідея оповідання “Потрапити в сад”— розкриття душевного багатства героя, його гідності й самоповаги, доброти й щирості у ставленні до оточуючих та світу.
Проблематика — утвердження гуманістичних ідеалів, моральних чеснот.
Сюжет та композиція твору “Потрапити в сад”
На початку оповідання автор коротко описує яблуневий сад, що росте на території вокзалу за високою стіною й постійно зачиненими дверима: «З-за високої мурованої стіни визирали гілки з червоними яблучками. Тільки горобцям було вільно перелітати через огорожу».
Головний герой — Грицько. У нього немає родини, немає житла, він хворий на невиліковну хворобу (епілепсію). Грицько живе з того, що заробляє грою на гармошці в електричці.
Є в Грицька своя заповітна мрія — потрапити до привокзального саду. Шкода лише, що сад недоступний — за високою огорожею. Може, тому героя й хвилює ця мрія: в уяві гармоніста сад стає бажаним місцем для спочинку втомленої душі.
Одного дня Грицько провідує тяжко хворого друга Микольцьо, у якого заночував. Микольцьо – самотній, але добрий чоловік. Загалом, Грицько та Миикольцьо дуже сході, авторка виділяє їхні доброту, гідність, людяність, здатність співчувати і мріяти. Його друг, розуміє, що скоро помре, вирішує залишити Грицькові своє майно — хату та вірного собаку. Це — кульмінація твору. Однак такий дарунок викликає у Грицька іронічну репакцію: «А мене в будинок престарілих візьмуть! — весело сказав Грицько. — У лікарні сказали. І зараз би прийняли, та роки поки що не вийшли. Або оженюся, га?».
Джерело: https://dovidka.biz.ua/halyna-pahutiak-potrapyty-v-sad-analiz
В детстве моей любимой книжкой была «Пеппи Длинныйчулок» Астрид Линдгрен. Я заканчивала читать её, переворачивала на первую страницу и начинала вновь. Я любила Пеппи, когда была значительно младше её, даже младше Томми и Анники, Пеппиных друзей; я читала «Пеппи…» тогда, когда, наконец, её переросла. Мне не надоедало. И вот, в такое внимательное взращивание ребёнка, в такую православную семью проникла, пробралась рыжеволосая Пеппи. Я была совершенно на неё не похожей, но искренне этот дерзкий образ любила. А мои мудрые родители, которые оберегали нас с братом от всего пустого и вредного, к Пеппи относились со снисходительной улыбкой. Они понимали, что её проказы и дерзости – это внешнее, наносное. А скрывается за ним живое, очень большое и настоящее человеческое сердце. Только это нужно разглядеть. В этой статье я постараюсь оправдать Пеппи Длинныйчулок. Показать, что скрывается за рыжими косичками и шалостями. Поделиться мыслями о том, зачем читать повесть об этой девчонке.
Объяснение: