3. Объясни выражения. «Он готов был на всё...», «... держась впереди провожатых на расстоянии пущенной стрелы», «Видно, всю зиму пропадал в медресе со скуки!»
События комедии н.в.гоголя «ревизор» происходят в 1831 году в некотором уездном городе. как сказал о нем городничий «да, отсюда, хоть три года скачи, ни до какого государства не доедешь». это обычный, ничем не отличающийся от других городов, город. в этом городе нет никакого порядка: в больницах врачи ходят грязно, больные «походят на кузнецов» и курят крепкий табак, а врачи о них даже не заботятся: «если умрет, он так умрет, если выздоровеет, то и так выздоровеет», в здании суда сторожа разводят гусей и сушат белье, заседатель вечно пьян «от него такой запах, как будто бы он сейчас вышел из винокурного завода», а судья ведет докладную записку так, что «сам соломон не разрешит, что в ней правда, а что неправда». в учебных заведениях преподаватели при объяснении материала то делают гримасы, то рассказывают эмоционально, то есть плохой пример ученикам. а на улицах грязно «я и позабыл, что возле того забора навалено на сорок телег всякого сору». но и живется людям в этом городе несладко. особенно купцам, которых чиновники всячески обирают. городничие берут все, что на глаза ни попадет. а также он купцов «постоем совсем заморил». но не только городничий был несправедлив к купцам, но и ко многим другим. например, городничий приказал сдать в солдаты женатого человека (а это не по закону) и лишить жены мужа. хотя следовало вместо этого мужчины взять сына портного, но его (портного) родители подкупили городничего. или совсем невинного человека, а именно унтер – офицершу, высекли, да и притом за ошибку еще и штраф заставили платить. вот каков образ уездного города. а верхушка этого города, которая должна быть примером подражания, состоит из взяточников. например, городничий. он самый главный среди чиновников. городничий взяточник и мошенник. а также глупый, низкий, высокомерный и тщеславный человек. у него есть только есть только одно желание прибрать все, что ни видят глаза. к концу комедии он стал податливее на обман, и его, которого раньше нелегко было обмануть, становится возможным. судья ляпкин – тяпкин тоже взяточник, только взятки берет борзыми. он вольнодумен, значительный, плут и безбожник. в комедии н.в.гоголя «ревизор» уездный город прототип любого другого города. гоголь был недоволен властями их несправедливостью по отношению к народу и несоблюдению законов, а также их бесконечных взятках и создал пародию на современный уездный город. поэтому комедия н.в.гоголя «ревизор» - пародия на современный уездный город.
Хуха народилася останньою, влітку. Всі її дуже любили й жаліли, особливо за добру й щиру вдачу, слухняність та працьовитість. Звали її Моховинка. Взагалі Хухи бувають різними, в залежності від того, де живуть: лісовими, печерницями, очеретянками, бур'янками, степовичками, байрачними, левадними. Тільки немає болотянок, бо Хухи, як котики, не люблять вогкого. Коли ж доводиться Хухам переселятися, вони гірко плачуть. Але люди рідко помічають та розуміють чужі сльози. Моховинка була боровинкою, бо народилася в бору, де здавна жив увесь її славний рід. Моховинка жила в хатинці під великою сосною, їй було добре, ніщо лихе нікому там не загрожувало. Хуха мала довгу вовночку, тільки лице було голеньке й нагадувало садову жовто-фіалкову квіточку "братки". Вовна в Хух такого ж кольору, як і речі, біля яких вони знаходяться, — зелена на зеленій траві, жовта на піску, біла на снігу. Якось Моховинка прокинулася від холоду й від срібної імли, яка вкрила все навкруги. А то був перший сніг. Хуха затулила вхід мохом і знову заснула. Розбудив її страшний звук. Хтось рубав сосну над хатиною Хухи. Моховинка вискочила надвір. Навколо вже стояло чимало інших Хух, але що вони, такі маленькі, могли зробити? Потім Хухи здогадалися покликати лісника. Та дід, що рубав сосну, здалеку почув небезпеку й кинувся тікати. Хатку Хухи було зруйновано. Що ж їй тепер робити? Родичів турбувати незручно, ті звикли жити самі. Побігла Моховинка аж на край лісу. Побачила там дивні споруди, звідки тягло теплом і пахло чимось смачним. Хуха пробралася в хатину й побачила двох великих білих тварин, подібних до диких кіз або сарн. Кози дозволили Моховинці пожити н них. Так вона стала Хухою хлівною. До хлівця приходила дівчинка, приносила шматочки хліба, доїла Інколи з нею був і маленький хлопчик. Усе було добре в Моховинки — і тепло, і їжа. От тільки не було поблизу жодної іншої Хухи, а тяжко жити без рідного товариства и чужій стороні! Одного разу в хліві трапилося нещастя. Господар кинув сітку, в якій носив сіно, а коза Лиска заплуталася в ній, і ніхто не міг до . Моховинка пробралася в дім, стала будити дітей, а ті думали, що це їм сниться. Тільки коли всі дорослі пішли, Моховинка стала видимою для добрих діток і розповіла їм про пригоду, в яку потрапила коза. Так Моховинка врятувала свою приятельку Лиску й подружилася з дітьми. Якось, коли Моховинка гралася з дівчинкою та хлопчиком, зайшов дід, побачив Хуху, закричав і кинув у неї сокиру, лаючи увесь Хушачий рід.
