1)А
2)Б
3)В
4)А
5)В
6)Б
7)Художник після своєї героїчної історії помер. Але цей останній листок був його шидевром,це не був грандіозний холст,але цей "шидевр" врятував життя дівчині,яка ще може піти на правильну стежку в своєму житті
8)
9)Там, на дні пекла, у Кривавому озері борсався Кандата. Хоч куди глянь, усюди тьма кромішня, і тільки коли-не-коли в тій темряві зблисне вістря Шпилястої гори. Чи може бути щось страхітливіше? Навколо тихо, як у могилі, лише іноді чути тихі зітхання грішників — виснажені пекельними муками, вони навіть не можуть плакати вголос. Тож і Кандата, задихаючись у Кривавому озері, звивався, корчився, як жаба перед смертю.
10)
11)
12)Новела Акутагави "Павутинка" до мені зрозуміти досить просте правило моралі: щоб жити добре, треба добре ставитися до оточуюючих. Це золоте правило спокон віків було і залишається актуальним для всіх людей, незалежно від їх віросповідання.
Оповідання починається з опису прекрасного літнього ранку. Ранок в японській традиції – символ нових надій, пробудження і переродження людської душі. В озері, яке є символом джерела життя, очищення, початку і кінця всього сущого на землі, квітнуть священні квіти лотоси – символи духовної чистоти і святості. Берегом озера знічев”я походжає Будда – божество, символ добра, гармонії, моральний ідеал людини. Будда випадково заглядає в глибину озера, де можна побачити пекло, і його погляд падає на грішника Кандата, який покараний за страшні злочини, які він вчинив за життя. Будда ніби переглядає гріхи Кандати і раптом серед них бачить один-єдиний добрий вчинок: колись Кандата в павучка і не наступив на нього. Цього для Будди було досить, щоб дати злочинцю шанс, адже павук – символ зв”язку між світами, між простором і часом, символ найвищої мудрості, він пряде нитку життя.
Новела до мені зрозуміти, як важливо іноді вміти поставити себе на місце іншої людини, проявити співчутя до її долі, подати руку до
пишу о 2 теме
ПРИМЕЧАНИЕ: РАССКАЗ МОЙ! АДМИНЫ НЕ БАНЬТЕ! ПИСАЛ САМ!
Війна... Незгоди Стрілянина... Через це все проходили наші предки. Але навіщо це було? Задля чого? Невже людство так і не навчилося, що все необхідне йому дала природа? Мирне небо над головою, щаслива родина-досі від цього радіє наше око, допоки не розпочинаються війни. Все це приводить до знищення людства, а багато залишаються інвалідами, дехто й на все життя. Завдяки твору Василя Бикова "Альпійська балада" ми дізнаємося, що ще не все людство тоді або воювало або захищалося. Поміж війни ще була любов. Життя серед смерті, так! Надія в людство ще має право на існування. Але іноді й любов під час війни може бути нещасливою, коли пари розлучаються. Шпербер дає змогу поглибитися в ті страшні події, що відбувалися тоді у концтаборах, велике знущання над людством, постійні тортури-це хочеться забути, забути навіки, бо не можна терпіти такі картини. Галчинський же пише листа для своєї коханої, надіється повернутися додому. Що ж його підтримувало весь цей час? Любов і надія коханої, щоб він вернувся додому живим. Завдяки цій надії в нього була мета вижити, жити для когось. Що ж ми маємо у висновку? Навіть у війні є крихта любові своїх дружин до солдатів, які так тяжко б'ються за нашу волю...
Объяснение: