о жизни и творчестве м. а. булгакова ходят легенды. одни считают его безумцем, другие говорят о том, что он, как доктор фауст у гёте, заключил сделку с дьяволом. однако все суждения сходятся к тому, что роман «мастер и маргарита» гениален. в чём причина его гениальности?
на мой взгляд, прежде всего у романа «мастер и маргарита» необычная и интересная структура. на протяжении всего романа переплетаются две сюжетные линии. действие первой происходит в москве в тридцатые годы, а второй - в ершалаиме в начале нашей эры. казалось бы, что может объединять два самостоятельных сюжета: реалии москвы и библейский мир? две совершенно разные грани связывают фантастический мир воланда и его свиты.
во-вторых, булгаков на страницах своего романа показывает человеческую алчность: в театре воланд раздаёт подарки, зрители радостно соглашаются менять старые наряды на новые. о подобных случаях, к сожалению, мы часто узнаём из сми. такие люди во время «денежного дождя» дерутся и ссорятся, расхватывая « в руки монеты». за это они чаще всего бывают наказаны, потому что, на мой взгляд, нельзя нарушать одну из главных заповедей: не создай себе кумира.
наряду с развенчанием ложных ценностей, автор утверждает истинные: любовь, жертвенность и творчество. для этого он создаёт два главных персонажа. мастер – творец, для которого главное создавать. маргарита – женщина, имеющая всё, но ради любви готовая на любые подвиги и страдания.
наконец, автор поднимает вечную проблему борьбы добра и зла. здесь центральной фигурой является образ христа, как воплощение чистоты, который желает добра даже своим мучителям. бог даёт возможность раскаяться, исправиться и пойти по пути любви, веры и доброты.
затем мы видим общее будущее: у мастера остаётся ученик покырёв, а у писателя – роман.
таким образом, читатель найдёт ответы на интересующие вопросы, сможет провести параллель с произведениями, такими как роман «мы» е.замятина. значит читателю будущего суждено открыть в нем новое. в этом и состоит гениальность романа. таким образом, роман «мастер и маргарита» является актуальным и гениальным произведением.
ну вот как-то так)
Такого смутку та журби від прочитаного я не відчував уже давно. Біль та печаль пронизують оповідання Євгена Гуцала "Хто ти?" А дійсно, Людино, хто ти? Може, ти та необачна мати, яка, народивши доньку, відцуралася від рідної кровиночки заради свого химерного щастя? Все життя жінка старалась впіймати пташку щастя, особистого, лише для себе, не думаючи про інших. Тому й виросла найстарша дочка в дитячому притулку, обділена материнською ласкою, сердечністю, чулістю. Не мали щасливого дитинства і двоє інших діток. Хоч і жили вони з матір'ю, та не про них вона думала, а про коханця Рафальського — пройдисвіта та негідника. "Світу за ним не бачила, все ладна була йому віддати." Непотрібними йому стали ні Одарка, ні донечка. Тепер помирає Дарина Дмитрівна і серце крається, коли читаєш про це. Але ще більше шкода її маленьких діток, які дуже люблять свою маму і не відають, яке тяжке життя чекає їх.
Та через всі біди і безвихідь проступає милосердя — один із провідних мотивів творчості Євгена Гуцала.
Набідувавшись по притулках, дочка Одарки знайшла свою смертельно хвору матір, і образа завирувала, що мати не впізнала її. Але серце дівчини не скам'яніло, душа не зачерствіла. Хоч і підсвідомо, вона здогадалась, що ніколи не зможе кинути цих дітей, і в цю мить "десь далеко відступали всі кривди й образи, натомість душа сповнювалась світлом доброти".
Рішення Галі відмовитись від попереднього, усталеного життя, заради сестрички та братика, з якими щойно познайомилась, викликає захоплення й повагу.
І хочеться вірити, що, незважаючи на нелегке життя, старша сестра дасть діткам ту любов і ніжність, якої не мала сама, бо доброта і милосердя не розгубились на тернистих життєвих дорогах.
Объяснение: