На мій поляд, батька і матір треба шанувати. Але у наш час мало хто поважає батьків. Дуже мало людей говорять своїм батькам такі слова: «Я люблю тебе!» Я думаю, що батьки – найголовніше в нашому житті, але це не всі розуміють. Можливо, вони це і розуміли, але все пропало з роками. Батьків треба любити і поважати, тому що без них не було б і нас. Ви навіть не уявляєте, як вони люблять нас, і який біль вони відчувають, коли ми лаємося з ними та кричимо на них. Від цих ран неможливо позбавитися.
Наші батьки нас народили, виховували нас, захищали, і, подумайте, як їм боляче! Тільки пригадайте, як вони доглядали нас, як вони давали нам все найкраще. Вони не відходили від нас ні на крок. Переглянувши все це, як можна не любити, як можна не поважати наших батьків? Цінувати батьків треба навіть у найскладніші моменти життя. Ніколи не можна покидати та забувати нашіх батьків. Бо без них не було б і нас!
Я підтримую думку про актуальність роману " Чорна рад", а чим саме зараз дізнаєтесь. Пантелеймон Куліш зображував тодішнє суспільство з його вадами та "плюсами" ,зображував роздробленість та не стабільність, країну яку ми бачимо й у нашому 2020 році.
В наші дні, як і в далекому 1857(коли був написаний роман) народ не має єдиної думки на рахунок цілісності Батьківщини, її кордонів.Одні хотіли б повернутися "під крило" Польщі(кажуть, там було найкраще) інші, вболівають за головного ворога Росію,а інші 40%, чесних, добропорядних і справедливих українців боряться за Україну. Точно таку роздрібленість думок та поглядів на майбутнє я бачу у романі "Чорна рада"
Объяснение: