Отношение Дубровского к крестьянам совершенно не похоже на отношение Троекурова. Андрей Гаврилович Дубровский был строгим, но справедливым хозяином. Он всегда относился к своим рабочим, как к родным людям, переживал за судьбы, жалел их. Крестьяне в ответ также хорошо относились к своему хозяину. Они понимали, окажись они у Троекурова, их ждет совсем другая судьба. Любили крепостные и младшего Дубровского. Когда Владимир приезжал в поместье, рабочие искренне рады его видеть, приветствуют с такой силой, что тот с трудом пробирается внутрь дома. После смерти старшего Дубровского крепостные искренне переживают и горюют по своему хозяину: женщины воют, а мужчины с трудом сдерживают слезы. И их горе совершенно не наигранное – они потеряли не просто хозяина, они потеряли близкого человека. Эти люди понимают, что такого хорошего хозяина у них больше не будет.
Люди бувають різні, тому й поводяться по-різному, і вчинки в них різні. Одні люди добрі, лагідні, в них і вчинки добрі. Такі люди допомагають іншим. Якщо в них є можливість, вони завжди подадуть бідному або до каліці чи старенькому. З таких людей виходять добрі друзі, на яких можна покластися, знаючи, що ця людина тобі до . Така людина ніколи не видасть тебе і не розповість твою таємницю.
Але є й такі люди, що ніколи не подадуть бідному, якщо навіть дуже багаті. Ці люди майже завжди стають черствими через збіднілість своєї душі. Усі ці люди готові на будь-що, коли їм щось потрібне. Вони дуже заздрісні, їм не можна довіряти свою таємницю — про неї знатимуть усі. Цим людям не можна довіряти ще й тому, що коли їм вигідно, вони можуть збрехати. Ці люди готові проміняти друга або рідну матір на будь-яку річ. Вони завжди дорікають тобі. Якщо посваритися з такою людиною, вона почне розповідати усім про тебе неправду або переказувати неприємні моменти з твого життя.
З такими злими і брехливими людьми краще не спілкуватися, бо сам станеш таким. Та, на щастя, добрих людей у нашому світі більше.