Гамлет - один із найцікавіших і найтаємничіших героїв. Він міг би багато чого розповісти і навчити. І сама я була б не проти вести з ним розмову.
Але спочатку потрібно подолати бар'єр віків, і ось уже поруч проносяться цілі століття, час пролітає, наче метелик. У мене багато запитань, але в минулому не можна знаходитись занадто довго, і час все минає, краплина за краплиною. Тому питати потрібно тільки найважливіше.
Одне з найголовніших питань - наше життя, його ціль та ставлення до нього. Адже зараз навкруги повно жорстокості, все міряється грішми. То як же треба ставитися до всього цього? Чи боротися, чи терпіти, чи просто відійти вбік?
Також питання - чому? Чому ми живемо, чому маємо дарувати життя, чому маємо вмирати?
Я, ніби ненаситлива комаха все задаю питання, вони падають, краплина за краплиною, рясним дощем, породженим моїми устами. А час усе стікає - пісчинками-секундами, крупинками-хвилинами та камінцями-годинами. І ось уже потрібно повертатися, і усю дорогу назад, до нашого часу, я осмислюю ті відповіді, які давалися на мої запитання. І найцікавіше те, що як слова я майже їх не сприймала, вони поселилися в моєму серці, і записані на ньому, як на плівці. Я вже майже їх не пам'ятаю, але впевнена, що в потрібну мить, зхай вона навіть буде останньою, вони спливуть у моїй пам'яті, у моєму серці. І тоді я нарешті пізнаю сенс життя.
Вже багато часу минуло з тієї зустрічі, а відблиски тої величезної таїни, переданої мені Гамлетом, все не дають мені спокою. Та чи була та зустріч, чи це плід моєї уяви, я впевнена, що відтепер буду йти по правильному життєвому шляху.
в некоторой степени я предвидела финал. Сама себе спойлер, вот как это называю, и иногда злюсь на себя за такой "дар". Правда, в данном случае это не испортило впечатления.Последний лист на плюще жизнь девушки. Старый одинокий художник, ставший тому причиной. Так грустно, так искренне, так обнадёживающе. Чуда не стоит ждать, мы сами можем его сотворить, стоит только захотеть- вот идея этого рассказа. Нельзя терять веры, нельзя опускать руки и отпускать надежду. Но если вдруг это случилось- всё поправимо, если рядом окажется тот, кто бросить вызов судьбе.Последний лист никогда не упадёт с плюща, потому что непризнанный художник вдруг в одну тёмную, неспокойную ночь вдруг написал шедевр. Шедевр торжества Жизни над Смертью.Удивительно. Красиво. На одном дыхании. Сразу говорю такую книгу надо прочитать!
Пугачев не милует никого: ни молодых, ни старых. Здесь он предстает жестоким человеком с железной волей и непоколебимым характером: «Пугачев мрачно нахмурился и махнул белым платком. Несколько казаков подхватили старого капитана и потащили к виселице». «Унять старую ведьму!» - сказал Пугачев. Тут молодой казак ударил ее саблею по голове, и она упала мертвая на ступени крыльца».
Но, несмотря на все обилие его отрицательных черт, в образе Емельяна Пугачева можно все-таки найти еще несколько его достоинств. В повести показаны замечательные Пугачева как руководителя. Его действия противопоставлены бездарным действиям царских генералов. Ведь он руководил войском так, что его боялись и шли за ним толпами, а в Белогорской крепости мирные жители вместо неповиновения начинали выходить с хлебом и солью, а после этого руки ему целовали. Даже после разгрома он нашел силы снова продолжить войну. руше.А так же он юыл мужиком даже очень смекалистым, это показано в тексте, когда он указывает путь Петру. В сцене беседы Пугачева с Гриневым после помилования раскрываются многие положительные качества предводителя восстания. Мы видим, что Пугачев близок к народу, справедлив. Ему свойственны народная мудрость и проницательность. Это позволяет герою трезво оценивать и свои силы, и возможности народного войска. Таким образом, Пушкин изображает Пугачева как противоречивый характер, в котором сочетаются и положительные и отрицательные качества. Мне кажется, что Емельян Пугачев - незаурядная личность, с очень сильным характером и яркими талантами. Но все-таки я считаю что он больше положительный герой, чем отрицательный, ну по крайней мере в данном произведении особой жестокости в нем нет ,т.к. убил он всего лишь 3 человек, скорее он просто освободиться от оков власти и другим. Так что я испытываю большую симпатию к нему, как к человеку.
Гамлет - один із найцікавіших і найтаємничіших героїв. Він міг би багато чого розповісти і навчити. І сама я була б не проти вести з ним розмову.
Але спочатку потрібно подолати бар'єр віків, і ось уже поруч проносяться цілі століття, час пролітає, наче метелик. У мене багато запитань, але в минулому не можна знаходитись занадто довго, і час все минає, краплина за краплиною. Тому питати потрібно тільки найважливіше.
Одне з найголовніших питань - наше життя, його ціль та ставлення до нього. Адже зараз навкруги повно жорстокості, все міряється грішми. То як же треба ставитися до всього цього? Чи боротися, чи терпіти, чи просто відійти вбік?
Також питання - чому? Чому ми живемо, чому маємо дарувати життя, чому маємо вмирати?
Я, ніби ненаситлива комаха все задаю питання, вони падають, краплина за краплиною, рясним дощем, породженим моїми устами. А час усе стікає - пісчинками-секундами, крупинками-хвилинами та камінцями-годинами. І ось уже потрібно повертатися, і усю дорогу назад, до нашого часу, я осмислюю ті відповіді, які давалися на мої запитання. І найцікавіше те, що як слова я майже їх не сприймала, вони поселилися в моєму серці, і записані на ньому, як на плівці. Я вже майже їх не пам'ятаю, але впевнена, що в потрібну мить, зхай вона навіть буде останньою, вони спливуть у моїй пам'яті, у моєму серці. І тоді я нарешті пізнаю сенс життя.
Вже багато часу минуло з тієї зустрічі, а відблиски тої величезної таїни, переданої мені Гамлетом, все не дають мені спокою. Та чи була та зустріч, чи це плід моєї уяви, я впевнена, що відтепер буду йти по правильному життєвому шляху.