Герой нашого часу" — одна з перших спроб створення в російській літературі психологічного реалістичного роману. Основна задача, що стояла перед М. Ю. Лєрмонтовим при створенні цього роману — намалювати образ свого сучасника, "яким він його розуміє і... часто зустрічав". Людина ця мисляча, талановита, але вона не вміє знайти гідне застосування своїм "неосяжним силам". Лермонтов не просто показує героя, він пояснює й обґрунтовує його характер умовами того життя, що веде Печорін. Для цього автор порушує хронологію оповідання. Роман складається з п'яти частин, дія в яких відбувається в різні часи, у різних місцях. Змінюються дійові особи, змінюються персонажі, від імені яких ведеться розповідь. За до цього творчого прийому авторові вдається дати різнобічну характеристику своєму головному героєві. В. Г. Бєлінський назвав таку композицію роману "п'ятьма картинами, вставленими в одну раму".
Глави в романі розташовані не послідовно за часом, а за внутрішньою логікою, якої дотримується автор.
Михаил Юрьевич Лермонтов (1814 – 1841) – великий русский поэт и прозаик, а также талантливый художник и драматург, произведения которого оказали огромное влияние на писателей 19-20 веков.Популярность к поэту приходит вместе с выходом стихотворения «Смерть поэта» (1837), посвященного смерти Александра Пушкина. Тогда же было написано произведение Лермонтова «Бородино» (1837) к годовщине сражения.
Во время кавказской ссылки творчество Лермонтова только расцветает: кроме литературы он занимается еще живописью. Дальнейшее творчество в биографии Михаила Лермонтова связано с редакцией “Отечественных записок”. Лирика Лермонтова имеет свойство отчужденности, тяготения к вечности. Самые главные произведения Лермонтова: «Парус» (1831), «Маскарад»(1835), “Боярин Орша”(1835-1836), «Мцыри» (1839), «Бородино»(1837), «Узник»(1837), «Демон»(1839), «Герой нашего времени» (1838-1840) считаются шедеврами литературы.
Тютчев не просто изображает природу и находит точные слова, чтобы сказать нам о том, что он видит и чувствует. Поэт, рисуя природу, постоянно Думает о жизни. Его пейзажи полны размышлений, символов, обобщений, отчего и мысли художника, и образные картины обретают особую выразительность, осязаемость. Читая Тютчева, школьники должны заметить, что природа у него изменчива, многолика, наполнена звуками, красками, запахами. Природа в стихах Тютчева очеловечена, одухотворена, живёт своей “чудной жизнью”. Она чувствует, дышит, радуется и грустит. Природа и человек близки друг другу, у обоих “есть душа”, есть свой язык, есть свои тайны.
Характерная особенность тютчевского стиля проявляется и в том, что поэт нигде не изображает определённое время года или время суток, так сказать, “в чистом виде”. Поэту ближе подвижные, динамичные картины. Он любит созерцать природу в переходные периоды: от зимы к весне, от лета к осени, — наблюдать, как утро и день сменяются вечером и ночью. В этом своеобразная философия поэта, изображающего постоянное движение времени, постоянно меняющийся мир.
Герой нашого часу" — одна з перших спроб створення в російській літературі психологічного реалістичного роману. Основна задача, що стояла перед М. Ю. Лєрмонтовим при створенні цього роману — намалювати образ свого сучасника, "яким він його розуміє і... часто зустрічав". Людина ця мисляча, талановита, але вона не вміє знайти гідне застосування своїм "неосяжним силам". Лермонтов не просто показує героя, він пояснює й обґрунтовує його характер умовами того життя, що веде Печорін. Для цього автор порушує хронологію оповідання. Роман складається з п'яти частин, дія в яких відбувається в різні часи, у різних місцях. Змінюються дійові особи, змінюються персонажі, від імені яких ведеться розповідь. За до цього творчого прийому авторові вдається дати різнобічну характеристику своєму головному героєві. В. Г. Бєлінський назвав таку композицію роману "п'ятьма картинами, вставленими в одну раму".
Глави в романі розташовані не послідовно за часом, а за внутрішньою логікою, якої дотримується автор.