Меггі 12 років. Вона не має матері, але схожа на неї, така ж білява: "Меґі коси дісталися біляві – од матері, про яку вона знала лише з кількох вицвілих фотознімків".
Вона дуже любить свого батька: "Меґі дуже хотілося бути схожою на батька, адже на світі не було іншого обличчя, яке б вона так любила".
Також ця дівчинка любить читати книжки. Читає вона їх ночами. "Читати при свічках Меґі любила". Пристрасть до книжок вона успадкувала від батька на ім"я Мо. Читати навчилася рано: "Вона ще у свої п’ять років навчилася читати оті старомодні гостроверхі літери".
Мегі сама вміє робити книжки: "А на самому дні, під рештою книжок, лежали ті, що їх Меґі зробила сама. Цілими днями вона вирізала й клеїла, малювала все нові й нові картинки"...
Мегі уважна та : "Їй було соромно підглядати за батьком, але винен був він сам. Навіщо було ховати від неї ту книжку?"
Має впертий характер: "О, та вона в тебе вперта! – сказала Елінор. – Це мені вже починає подобатись".
Хоробра дівчинка, готова захищати свого батька: "Меґі кинулася в той бік, послизнулась на мокрому від роси гравію, впала й розбила коліно. По нозі потекла тепла кров, але Меґі не звертала на це уваги. Вона бігла далі, припадаючи на ногу й схлипуючи, поки опинилася перед залізними ворітьми". "Піду шукати його, – вирішила Меґі. – Так, я його знайду!"
Мегі - відважна, смілива, рішуча, віддана. Вона наполеглива і вміє добиватися свого.
Привіт! Мене звати Чарлі, я один з учасників подорожі до шоколадної фабрики містера Вонки. Зараз я розповім історію як я туди потрапив. Сім'я в мене була бідна, мій тато працював на фабриці зубної пасти тому кожен раз приходячи з роботи приносив мені кришечки з яких я робив скульптуру шоколадної фабрики. Але з недавна 2
його звільнили. Рідко на мій Жені народження мені дарували шоколадку Вонка, але білет мені не випадав.. . Одного разу я йшов по вулиці та знайшов 10 доларів та прийшов до шоколадного магазину.
-Вибачте, можна мені шоколадку Вонка?
-У нас їх не має, раніше треба було приходити.
-Хоча почекай, ось остання.
-Дякую!
Я почав повільно відкривати обертку та... Ось він Це білет!
Люди почали зі мною торгуватися мов: Я тобі гроші а ти мені білет!
Але ні! Я з радістю побіжав додому.
Мій дідусь розповів мені як він працював на фабриці а згодом її закрили.
Через декілька днів я стояв на порозі фабрики
Ось так я і потрапив на фабрику.
