Федько - головний герой оповідання Володимира Винниченка. Він був хлопцем-розбишакою, яких часто можна зустріти у наших дворах. Його батьки були бідними. Часто підкреслювали, що і Федько "мужичиня". Просили, щоб не водився з Толиком - сином господаря, у котрих вони винаймали квартиру.
Федько виділявся серед ровесників неабиякою силою, був задиракою та полюбляв битися, адже завжди виходив переможцем. І одівався відповідно: «картуз набакир,... чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають» та ходив «руки в кишені,..., не поспішає, ... навіть груди підставляє, так наче йому тільки того й хочеться, щоб його вдарили каменем».
На початку твору не хочеться схвалювати Федька, адже він часто ображає своїх друзів. Але згодом читач розуміє, що перше враження неточне. Федько добрий, адже віддає змія і свої нитки. Він вигадливий, повний енергії і сили, сміливий та спритний. Сусідських хлопцям цікаво з ним. З кожної наступної сторінки починаєш захоплюватися Федьком, його правдивістю та відданістю друзям. Хоч хлопець часто спокушає до бешкетних витівок господарського сина Толика, але терпляче зносить покарання, «за ремінь не сердиться, ... розуміє, що так і треба». Перейти річку по кризі намірився Федько. Всі друзі із захопленням і переживанням гали за витівкою. Вони вірили в нього, бо були переконані у його спритності, передбачливості та сміливості. Те, що тільки один Федько кинувся на порятунок Толі, свідчить про товариськість, співчуття, героїзм героя.
Трагічний випадок на річці показав усім справжнього Федька – надійного друга та відважного рятівника.
Произведения великого русского баснописца Ивана Андреевича Крылова знакомы нам с самого детства. Он писал замечательные короткие рассказы поучительного характера - басни, в которых осуждал и осмеивал человеческие недостатки. Действующими лицами в баснях выступают животные, предметы, в которых проявляются человеческие качества.
Басни Крылова стали широко известны еще при его жизни, но до сих пор пользуются большой популярностью. Потому что темы, затронутые им, и созданные им аллегорические образы и сейчас остаются актуальными. В его баснях воплощаются народные идеалы трудолюбия, благородства, честности, бескорыстия, добра и справедливости.
А. С. Пушкин находил в баснях Крылова отличительные свойства русского народа: "веселое лукавство ума, насмешливость и живописный выражаться".
Нужно обладать настоящим талантом, чтобы так ярко и кратко, в двух строках, как это делал Крылов, уметь показать целый характер. Крылов писал так просто, доходчиво, что каждый человек легко запоминает чудесный язык его басен, узнает русский характер в героях. В своих произведениях Крылов, отстаивая идеалы добра и справедливости, бескорыстия и трудолюбия, едко высмеивает хитрость, лень, глупость, упрямство, трусость.
Например, в баснях "Квартет", "Лебедь, Щука и Рак" он критикует отсутствие элементарных умений и согласия, без которых нельзя достичь хороших результатов. А "Волк и Ягненок" - злая сатира, в которой автор критикует безнравственность, деспотизм и произвол властей: "У сильного всегда бессильный виноват".
Особое место в творчестве Крылова занимают басни, написанные во время Отечественной войны 1812 года: "Кот и Повар", "Волк на псарне", "Обоз", "Ворона и Курица". В них воплотились патриотический дух народа, мысли и чувства самого автора в час грозных испытаний. В героях басни "Волк на псарне" мы узнаем русский народ, поднявшийся на войну с Наполеоном, самого Наполеона в образе Волка и мудрого русского полководца Кутузова в образе Ловчего.
Огромный успех и популярность басен И. А. Крылова можно объяснить тем, что автор представил в своих произведениях всю русскую жизнь и оценил ее с точки зрения простого народа. В своих баснях Крылов откликался на события современной ему жизни, но они не теряют своей актуальности, потому что настоящие, поэтически сильные слова и правдивые образы навечно становятся достоянием народа. В языковых средствах, образах Крылов идет от фольклора, но при этом благодаря точности, меткости, простоте многие строки его басен вошли в разговорную русскую речь, стали пословицами и поговорками, зажили своей собственной жизнью: "А Васька слушает да ест", "А вы, друзья, как не садитесь, все в музыканты не годитесь", "А ларчик просто открывался" , "Недаром говорится, что дело мастера боится".
Басни И. А. Крылова не стареют. Они и для нас, современных читателей, интерес
Объяснение:
Федько - головний герой оповідання Володимира Винниченка. Він був хлопцем-розбишакою, яких часто можна зустріти у наших дворах. Його батьки були бідними. Часто підкреслювали, що і Федько "мужичиня". Просили, щоб не водився з Толиком - сином господаря, у котрих вони винаймали квартиру.
Федько виділявся серед ровесників неабиякою силою, був задиракою та полюбляв битися, адже завжди виходив переможцем. І одівався відповідно: «картуз набакир,... чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають» та ходив «руки в кишені,..., не поспішає, ... навіть груди підставляє, так наче йому тільки того й хочеться, щоб його вдарили каменем».
На початку твору не хочеться схвалювати Федька, адже він часто ображає своїх друзів. Але згодом читач розуміє, що перше враження неточне. Федько добрий, адже віддає змія і свої нитки. Він вигадливий, повний енергії і сили, сміливий та спритний. Сусідських хлопцям цікаво з ним. З кожної наступної сторінки починаєш захоплюватися Федьком, його правдивістю та відданістю друзям. Хоч хлопець часто спокушає до бешкетних витівок господарського сина Толика, але терпляче зносить покарання, «за ремінь не сердиться, ... розуміє, що так і треба». Перейти річку по кризі намірився Федько. Всі друзі із захопленням і переживанням гали за витівкою. Вони вірили в нього, бо були переконані у його спритності, передбачливості та сміливості. Те, що тільки один Федько кинувся на порятунок Толі, свідчить про товариськість, співчуття, героїзм героя.
Трагічний випадок на річці показав усім справжнього Федька – надійного друга та відважного рятівника.