Добро займає досить велику ступінь у житті кожного з нас та я не є виключенням. "Чини так, як хочеш, щоб чинили з тобою" - найвідоміша фраза, яка стосується відносин людей між собою. Якщо ти робиш людині добро - воно завжди повертається, а іноді удесятикратному розмірі.
Поруч з доброю людиною зникає напруженність, стає легко і затишно, немов в обіймах рідної матусі. Я завжди намагаюсь бути доброю до людей, бо саме це, на мою думку, є набільшим показником честі людини. Всі ми кожен день у житті бачимо ситуації, які ніби випробовують нас, кажуть нам, немов, : "покажи який ти є". Будь то поїздка у громадському транспорті, сніданок з родиною або спілкування з друзями у школі. Я завжди вибираю добро, а саме.. ніколи не намагаюсь комусь здерзити, завжди посміхаюсь та кажу "дякую". Лише від думки, що комусь моя посмішка підійме настрій, що хтось такожбуде посміхатися як і я, мені стає тепліше на душі.
Людина немов за своєю суттю створена для того, щоб відтворвати та дарувати любов і добро. Отже, на мою думку, сенс життя полягає у посмішках, радощах та до ншим, а ці дії не можливі без добра у своєму серці.
главные герои :
рассказчик – чиновник, который «в течение двадцати лет сряду, изъездил россию», от его лица ведется повествование в произведении.
самсон вырин – мужчина лет пятидесяти, станционный смотритель «из почтенного сословия смотрителей», отец дуни.
повесть рассказывает о станционном смотрителе самсоне вырине и его дочке дуне. дуня была красива. все гости это замечали. и однажды ее увез с собой красавец-гусар. отец поехал ее искать, но дочь не захотела с ним общаться. с горя он спился и умер. а дуня через несколько лет приехала к нему на могилу.