ответ: Літературний багаж. Пригадайте визначення поняття «сонет».
Кого вважають автором перших сонетів про кохання?
Італію називають колискою європейського Відродження. Саме там було створено класичну модель ренесансної культури, на яку орієнтувалися у своєму розвитку інші європейські країни. Саме в Італії зародився рух учених-гуманістів, які заново відкрили античну культурну спадщину. Саме італійські художники, скульптори, письменники почали розробляти принципи зображення реальної людини й реального світу. Неоціненний внесок у цю справу зробив знаменитий поет, учений-гуманіст Франческо Петрарка.
Народився митець 20 липня 1304 р. в місті Ареццо в сім’ї вигнаного з Флоренції за приналежність до партії «білих» гвельфів нотаріуса Петракко (прізвище батька він згодом змінив на латинський манір). У 1312 р. родина переїхала до Авіньйона, де тоді розташовувався папський двір.
У 1316 р. за порадою батька Франческо почав вивчати юриспруденцію. Однак невдовзі з’ясувалося, що право цікавить його значно менше, ніж творчість давньоримських поетів і ораторів. У 1326 р. юнак перервав навчання. Він працював клерком у кількох авіньйонських конторах, а дозвілля присвячував переважно світському життю, дружньому спілкуванню й віршуванню.
У 1330 р. Петрарка прийняв духовний сан і вступив на службу до кардинала Джованні Колонна, що забезпечило йому пристойний прибуток і можливість подорожувати. Досхочу помандрувавши Францією, Фландрією, Німеччиною, Італією, Іспанією, від 1337 р. поет оселився в мальовничому містечку Воклюз. Жив він аскетично: їв один раз на день, спав не більше ніж шість годин, весь інший час віддавав науці й письменству. «Самотність без наук, - стверджував Петрарка, - вигнання, в’язниця, мука, але приєднай до неї науки - і отримаєш батьківщину, свободу, насолоду». Саме таким було його добровільне усамітнення - у благословенній гармонії з природою, зі світом, із власною душею.
«Ле́бедь, Рак и Щука» — басня Ивана Андреевича Крылова, написанная в 1814 году и опубликованная в сборнике «Новые басни» (1816, ч. 4). Сюжет содержит намек на события того времени: недовольство русского общества действиями политических союзников императора Александра (война Шестой коалиции против Наполеона) ; по другой версии, современники связывали сюжет басни с разногласиями между членами Государственного Совета
Басня состоит из двух частей, отделённых друг от друга графически, — из короткого назидания в начале Когда в товарищах согласья нет, На лад их дело не пойдет,
И выйдет из него не дело, только мука.
Герои произведения, как и в большинстве басен, животные. Образ действия животных, в отличие от человека, однообразен, подчинён инстинктам и определённым законам. Щука может только плавать, лебедь — летать, а рак — пятиться назад. Мораль басни строится на основе этой заложенной природой в животных модели поведения.
Константин БальмонтСнежинка Светло-пушистая, Снежинка белая, Какая чистая, Какая смелая! Дорогой бурною Легко проносится, Не в высь лазурную, На землю просится. Лазурь чудесную Она покинула, Себя в безвестную Страну низринула. В лучах блистающих Скользит, умелая, Средь хлопьев тающих Сохранно-белая. Под ветром веющим Дрожит, взметается, На нем, лелеющем, Светло качается. Его качелями Она утешена, С его метелями Крутится бешено. Но вот кончается Дорога дальняя, Земли касается, Звезда кристальная. Лежит пушистая, Снежинка смелая. Какая чистая, Какая белая!
ответ: Літературний багаж. Пригадайте визначення поняття «сонет».
Кого вважають автором перших сонетів про кохання?
Італію називають колискою європейського Відродження. Саме там було створено класичну модель ренесансної культури, на яку орієнтувалися у своєму розвитку інші європейські країни. Саме в Італії зародився рух учених-гуманістів, які заново відкрили античну культурну спадщину. Саме італійські художники, скульптори, письменники почали розробляти принципи зображення реальної людини й реального світу. Неоціненний внесок у цю справу зробив знаменитий поет, учений-гуманіст Франческо Петрарка.
Народився митець 20 липня 1304 р. в місті Ареццо в сім’ї вигнаного з Флоренції за приналежність до партії «білих» гвельфів нотаріуса Петракко (прізвище батька він згодом змінив на латинський манір). У 1312 р. родина переїхала до Авіньйона, де тоді розташовувався папський двір.
У 1316 р. за порадою батька Франческо почав вивчати юриспруденцію. Однак невдовзі з’ясувалося, що право цікавить його значно менше, ніж творчість давньоримських поетів і ораторів. У 1326 р. юнак перервав навчання. Він працював клерком у кількох авіньйонських конторах, а дозвілля присвячував переважно світському життю, дружньому спілкуванню й віршуванню.
У 1330 р. Петрарка прийняв духовний сан і вступив на службу до кардинала Джованні Колонна, що забезпечило йому пристойний прибуток і можливість подорожувати. Досхочу помандрувавши Францією, Фландрією, Німеччиною, Італією, Іспанією, від 1337 р. поет оселився в мальовничому містечку Воклюз. Жив він аскетично: їв один раз на день, спав не більше ніж шість годин, весь інший час віддавав науці й письменству. «Самотність без наук, - стверджував Петрарка, - вигнання, в’язниця, мука, але приєднай до неї науки - і отримаєш батьківщину, свободу, насолоду». Саме таким було його добровільне усамітнення - у благословенній гармонії з природою, зі світом, із власною душею.
Объяснение: