В 1909-1911 рр. Шолом-Алейхем написав свій юнацький роман «Пісня Пісень», де він підняв питання кохання на новий рівень.
Головні герої роману - Бузя, Шимек – ще діти, їхнє перше кохання було повним ліричних відступів, але реальне життя відрізняється від їхнього уявлення. Життя героїв складається не так, як хотілося б читачу, але хто в цьому винен?
Якщо казати, чому вони не змогли бути разом, тут тільки одна відповідь: все мине, все міняється. Діти виростають, необхідність навчатися змушує поїхати в інше місто, але час триває, а життя продовжується. Чи має Бузя право на щастя, чи правильно вона зробила, ставши нареченою іншого – це інше питання. А чи має людина право покинути того, кого вона кохає, а потім плакати, чому так сталося? Шимек поїхав навчатися, а Бузя залишилась, - і ніхто не боровся за своє щастя. Можна казати, що на все Бож'я воля, але люди теж повинні діяти.
Я вважаю, що насправді й не було ніякого кохання Шимека до Бузі, це були тільки мрії, побудова моделі справжнього кохання. Якщо б він насправді жадав бути поруч з нею, він був би поруч, а не ламав її життя, не каламутив би воду перед її весіллям.
я хз\
Объяснение: