Я психолог і постійно прагну розвиватись у своїй професії. У моїй роботі я намагаюся до людям зрозуміти та прийняти свої емоції, змінити власні патерни поведінки та вирішити проблеми. У своїй роботі я користуюся не тільки науковими методами, але й відомими літературними творами, які допомагають мені зрозуміти людей та їхні стосунки.
Наприклад, Оксана Забужко у своїй книзі "Музей Породи" порушує тему самопізнання та самоаналізу. Це допомагає мені розуміти, яким чином ми запроваджуємо свій внутрішній світ, якіть емоції домінують над нами та як впливають на наше життя. Крім того, книга "Заочний світ" Юрія Андруховича показує нам, як важливо знати про свої стосунки з іншими людьми та як наша поведінка може вплинути на інших та розв'язок їхніх проблем.
Історії з книг є джерелом мудрості та допомагають людям розуміти інші світи. Зіставити історії з реальним життям допомагає не тільки мені, як психологу, а й моїм клієнтам зрозуміти та прийняти нові підходи у розвитку своєї особистості та відносин із навколишнім світом.
Професія психолога не залежить лише від знання наукового стилю та методів. Вона вимагає великої емоційної зрілості, знань про продуктивне взаємодії відносин, вміння швидко пристосовуватися та працювати з різними групами людей та є прекрасним змінювати життя людей. Іноді я усміхаюся, що мені стало приходитися уявти себе у ролі персонажа відомих творів, щоб краще зрозуміти людські проблеми та створити відповідний індивідуальний підхід до кожного клієнта.
Завдяки літературі я відкрив для себе нові можливості, які допомагають розвиватися та продовжувати своє професійне зростання. Я вірию, що кожен психолог повинен не тільки освоювати наукові методи та принципи, але і "читати між рядків" і збагачувати свої знання за рахунок відомих літературних творів.
У повісті Т. Халілова "До останнього подиху" світло є одним з головних символів, який надає героям надії та показує шлях до порятунку. Світло виступає як природний та штучний джерела, які не тільки освітлюють темний світ героїв, але й символізують надію, шлях до порятунку та якість, яка може до перемогти темряву та вижити в екстремальних умовах.
Природне світло, зокрема, сонце, часто згадується в повісті як щось, що необхідно для життя. Герої, заперечені в печерах та шукаючі вихід з пастки, зосереджуються на сонячних променях, які потрапляють у вузький отвір, який лише на деякий час підтримує світло. У цьому світі дуже важко виживати без сонячного світла, яке є джерелом не тільки тепла, але й енергії, здатної до героям продовжити боротьбу.
Незважаючи на те, що природне світло є важливим, у боротьбі за виживання героям також потрібне штучне світло. Особливо важливою є ліхтар, який є єдиним джерелом світла в темному тунелі під землею. Ліхтар не тільки робить запалювання вогню можливим, але й надає героям впевненості, необхідної для боротьби з сильними та жорстокими ворогами.
Світло у повісті "До останнього подиху" також символізує надію та майбутнє. У боротьбі з обмеженнями та ворогами герої не лише зосереджуються на забезпеченні світла, але й на збереженні надії та сподіванні на краще. Незважаючи на труднощі та темряву, герої продовжують боротьбу, вірячи в те, що світло - символ того, що надійде новий день.
Отже, у повісті Т. Халілова "До останнього подиху" світло є дуже важливим символічним елементом, який надає героям надії та показує шлях до порятунку. Природне світло та штучне світло, такі як ліхтар, надають героям енергії та сили, необхідних для боротьби з темрявою та виживання у складних умовах. Символіка світла також символізує надію та майбутнє, що спонукає героїв продовжувати свою боротьбу та вірити в краще завтра.