Бароко (італ. Ьагоссо дивний, химерний; португ. pcrola Ьагосса перлина неправильної форми; фр. baroquer розмивати, пом’якшувати контур) культурна доба і напрям у літературі та мистецтві XVII XVIII ст., який прийшов на зміну Відродженню.
Найвидатнішими представниками літератури бароко були II. Кальдерон, Ф. де Кеведо, Л. Гонгора (Іспанія); Дж. Маріно (Італія); Дж. Донн (Велика Британія); Т. А. Д’Обіньє (Франція); А. Гріфіус, М. Опіц (Німеччина); Я. Коханов-ський, Я. А. Морштин (Польща); Л. Баранович, І. Всличковський, І. Галятов-ський, Ф. Прокопович, 1'. Сковорода, М. Довгалсвський (Україна).
Виникнення бароко зумовлено низкою причин. Якщо Відроджсігая було добою панування гуманітарних наук «наук про людський дух», то епоха бароко позначена збільшенням питомої вага наук природничих і точних. Якщо у попередні епохи головним «інструментом» наукового дослідження було слово, гуманітарна думка, то від XVII ст. їх замінив експеримент. Якщо раніше наукові відкриття робилися завдяки чиїйсь геніальній здогадці (інтуїції, прозрінню,
Хай людина поміркує про себе і порівняє себе з усім сущим, хай відчує, до якої міри вона загубилася в цьому глухому кутку Всесвіту, і, виглядаючи з комірчини, відведеної їй під житло, - я маю на увазі зримий світ, -хай усвідомить, чого варта наша Земля з усіма її державами і містами, і, зрештою, чого варта вона сама. Людина в безконечності - що вона значить? ...людина вільна й рівна Богові, але вона є лише маленькою ланкою у величному механізмі природи.
Блєз Паскаль, французький філософ
і математик
осяянню), то від доби бароко провідним методом стало планомірне накопичення і ретельний аналіз наукових фактів. З’явилися звичні нині галузі знань (зокрема, й літературознавство), а математика набула (хоча й не загальновизнаного) статусу королеви наук. Досить згадати, що мікроскоп і телескоп, без яких нині годі уявити навіть пересічну природничу лабораторію чи обсерваторію, винайдено саме у ті часи.
Грандіозні наукові відкриття призвели й до того, що на порозі XVII ст. людство стрепенулося від жаху. З'ясувалося, що паща рідна надійна й затишна Зсм-ля-мати насправд маленькою кулькою, яка мчить собі невідомо куди у неосяжному безкінечному переповненому подібними ж кульками! До того ж усі ці небесні тіла будь-якої миті можуть зіткнутися Й «розпастися на атоми», потягнувши за собою у прірву небуття.
Винахід книгодрукування, пороху і компаса справив на людські стосунки такий вплив, якого не справляла жодна влада, жодна секта, жодна зірка.
Френсіс Бекон, англійський філософ і державник
Спершу, розглянемо нещасного рицаря, як нещасного божевільного, що блукає по світу задля вгамування своїх рицарських фантазій та поривів до З одного боку Дон Кіхот заслуговує на співчуття, так як людина не при собі, і тільки шкодить цьому світові(у чому невинний, і отримує на горіхи). Це, постать Дон Кіхота з темного боку, але ж..
З іншого боку, головний герой роману Сервантеса заслуговує на величезну повагу, так як людина має свої мрії, свій, чудовий, внутрішній світ, йде впевнено до своєї "мети", і вірить у свою мету. Я для себе обираю другий варіант тлумачення образу Дон Кіхота, адже його характеру притаманні такі риси, які майже усі люди сьогодення втратили, і повернути вже не в змозі...