Роман Гарпер Лі «Убити Пересмішника» входить до сотні найкращих романів-детективів усіх часів і вважається класикою американської літератури. У 1999 р. твір визнали найкращим романом ХХ століття, а сама письменниця за клопітку працю була нагороджена чималою кількість відзнак. Ключовою особливістю такого роману є його автобіографічність і реалістичність подій , що глибоко вразили Гарпер Лі, коли вона була ще дитиною. Насамперед мені хотілося б розповісти вам про головних героїв твору , а саме — Джін Луїзу Фінч на прівзвисько Всевидько, від імені якої ведеться оповідь в романі та про її сім'ю. Джін Луїза—це допитлива 6-ти річна дівчинка, яка , не зважаючи на свій вік , мислить дуже розсудливо. Вона живе в вигаданому містечку Мейкомб штату Алабама разом зі своїм старшим братом Джемом та їхнім батьком Аттікусом—літнім адвокатом. Про Аттікуса можна сказати, що він порядна людина й виховує своїх дітей за таким же принципом, навчаючи їх долати життєві труднощі і завжди ставати на бік правди. Для багатьох Аттікус став втіленням мужньої особистості, яка не боїться відповідальності і готова за рахунок своїх моральних переконань взяти на себе справу, знаючи заздалегідь, що не переможе. Було надзвичайно цікаво читати про повсякденне життя Фінчів , іхні розваги, дитячі обіцянки Діла одружитися на Джін , та крім цього , існує ще одна сюжетна лінія, яка пов’язана із справою негра Тома Робінсона і яка плавно підводить нас до усвідомлення проблематики твору : расової нерівності, соціальної несправедливості, суперечливих протиріч, втрати ілюзій . Білі думали, що мають право засудити невинну людину (образ пересмішника) лише через те, що він чорний . Тільки наша трійка друзів : Джем, Діл і Всевидько сприйняли це, як прояв жахливого лицемірства , відбулося перше зіткнення з реальністю, а разом із нею ще один етап дорослішання. Оцінюючи роман вцілому, можу сказати, що він аніскілечки не втратив своєї актуальності адже в сучасному світі нам часто доводиться ігати за несправедливістю і жорстокістю, пригнобленням і підступністю, неприйняттям людини в суспільстві через розбіжності в характері чи в зовнішності і цьому не зможе зарадити навіть найсправедливіший суд. Закриваючи очі на таку сумну нотку, я рекомендую вам прочитати роман «Убити Пересмішника» і я впевнений(на) , що після прочитання кожен сам для себе зробить висновки. Бажаю захопливої подорожі сторінками роману разом з Джін Луїзою та ії невгамовними друзями!
Основные работы в областях географии почв, палеогеографии и геоморфологии.
Объяснение:
В 1939 году вместе с Константином Константиновичем Марковым составил первую в СССР сводку, посвящённую истории ледникового периода на территории Советского Союза. Под руководством Герасимова была составлена Государственная почвенная карта СССР. ... Учение Докучаева о природных зонах имело исключительное значение для развития экологии. В целом его работы легли в основу геоботанических исследований, положили начало учению о ландшафтах, дали толчок широким исследованиям взаимоотношений растительности и почвы.
Моє ставлення до образу Гобсека
Бальзак – справжній майстер створення колоритних образів. Герої його творів яскраві, непересічні, а їхні вчинки змушують замислитись над прочитаним.
Саме таким є образ Гобсека з однойменної повісті. Стверджувати, що Гобсек любив гроші, – замало. Пристрасть до накопичення у старого була настільки сильною, що він присвятив цій справі майже все своє життя. Це один бік характеру персонажа. А от інший ще більш вражаючий.
Перед читачем постає людина, яка за своє життя багато бачила і пережила, зробила висновки і твердо дотримується власних
принципів, якими б жорсткими вони не здавалися.
Гроші заради грошей перетворюють людину у свого раба, позбавляючи її інших інтересів. Черствіє душа, а життя проходить осторонь. Саме це ми і бачимо на прикладі героя Бальзака. Він не користується тими благами, які може забезпечити статок, навпаки, у очі впадає невибагливість його побуту. Така ж убога і душа скнари. У нього безліч ворогів і немає друзів, симпатій чи прихильності.
Гобсек зумів поєднати у собі, здавалось би, непоєднуване – скнарість і мудрість, ницість і піднесеність.
Не може не викликати поваги життєва філософія старого: подачки не змусять
бідняка працювати, даючи милостиню, ти заохочуєш жебрацтво, а плюндруючи розбещеного вельможу, тим самим підвищуєш моральність. Гобсек бачить, як живе знать: у лицемірстві, марнотратстві і грі у благодійність. Головний герой не сприймає такий стиль життя. І тому він, принаймні, чесний.
Кожен з нас сам обирає свій шлях. Я не можу засуджувати Гобсека. Адже автор не вказав, що багатства ці здобуті шляхом крадіжок чи розбою. Ніхто не змушував людей позичати гроші у здирника і скнари, вони робили це добровільно.
Я можу лише ти бальзаківського героя. Маючи те, до чого прагнула його душа, він не справляє враження щасливої людини. Його радість – однобока і дрібна, а життя – жалюгідне. Для чого він живе? Кому дістануться статки після його смерті? Тим, кого він принижував і над ким потішався.
https://ukrtvory.ru/moye-stavlennya-do-obrazu-gobseka.html
Объяснение: