Опис Ассоль у дитинстві: “...нервове, добре личко, коли, сидячи в нього на колінах, вона трудилася над таємницею застебнутого жилета або ж кумедно наспівувала матроські пісні — дикі ревовірші”.
Ставлення людей до Ассоль: “Граючись, діти гнали Ассоль, якщо вона до них наближалася, жбурляли грязюкою і дражнилися, ніби її батько їв людське м’ясо, а тепер робить фальшиві гроші. “
“Одна по одній наївні її спроби до зближення закінчувалися гірким плачем, синцями, подряпинами та іншими виявами громадської думки; вона припинила, урешті, ображатися”
У повісті «Земля» О. Кобилянської ми зустрічаємо декілька образів, які є повними антиподами. Це, як не дивно, брати Сава та Михайло Федорчуки та їхні наречені Рахіра та Анна. Брати Федорчуки, зростаючи у одній родині, виросли зовсім різними, і наречених, скоріше за все, просто вибрали подібних до себе.
Наречена Михайла – Анна – була дівчиною спокійною і розважливою. І хоч вона, як і Рахіра, була бідною, вона прагнула просто до щасливого життя, не до багатства. Анна була гарною донькою, хоча її родина і не цінувала цього. Вона довгий час утримувала своїх матір та брата, а коли вже не змогла працювати і їй знадобилася їхня до ті з ганьбою вигнали дівчину. Анна щиро і віддано покохала Михайла. Вона знала, що хлопець із заможної родини, але не це було причиною того, чому дівчина так хотіла за нього заміж. Причина була проста – кохання. Заради Михайла Анна була ладна на все. Саме тому вона так тяжко переживала його смерть, що ледь не втратила глузду.
Рахіра була зовсім іншою. На відміну від Анни, вона не знала щирого кохання. Вона зустрічалася з Савою не через кохання (хоча хлопець переконаний у зворотному), а через свою велику любов до багатого життя. Понад усе Рахіра любила гроші. Вона вміла обернути все на свою користь, була хитрою та підступною. Рапіра прагнула вийти заміж не за Саву, а за його спадок. Саме тому, коли вона довідалась про те, що вся земля може дістатися Михайлові, вона підмовила Саву вбити брата. Яку ж силу вона мала над хлопцем, якщо заради неї він наважився на такий тяжкий злочин!
На мою думку, якби Михайло таки одружився з Анною, їхнє життя було б довгим та щасливим. Анна була б чудовою господинею, кохала б чоловіка та поважала б його батьків. А якщо б одружилися Сава з Рахірою, їхнє подружнє життя навряд чи склалося б добре. Занадто користолюбною є Рахіра, понад усе вона любить гроші, і тому, на мою думку, їй завжди було б їх замало, вона б весь час докоряла цим чоловіку. До того ж дівчина ніколи не була вправною господинею, не любила працювати біля землі… Тож такий шлюб не міг проіснувати довго.
І хоча часто здається, що Анна – слабкодуха, занадто ніжна, та те, що вона все ж таки змогла пережити смерть свого коханого і стати щасливою не дивлячись ні на що, говорить про те, що це не так. Анна – справжня жінка. Вона вміє і віддавати, і брати, Рахіра ж прагне тільки брати – щоб все було для неї, щоб навколо неї оберталася Земля. Тому навряд чи вона колись знайде справжнє щастя.
Я прочитала грустную книгу Г. Троепольского "Белый Бим Черное ухо". В этой книге рассказывается о печальной судьбе собаки. Бим – умный и симпатичный песик, но у него был нестандартный окрас. Обычно сеттеры черные, цвета вороньего крыла, с рыжеватыми пятнами. А Бим белый, с черным ухом и черной лапой, а другое ухо у него – рыжее. У Бима добрые и умные глаза. Иван Иванович, хозяин Бима, участник войны, и ему в грудь попал осколок. Ивану Ивановичу часто было плохо, у него болело сердце. А когда Ивану Ивановичу стало очень плохо, он попал в больницу. С этого момента у Бима начались все беды. Когда Бим скитался в поисках своего лучшего друга, хозяина Ивана Ивановича, он подвергнул свою жизнь опасностям и травмам. Во время поисков Бим стал инвалидом: ему прищемило лапу на стрелке, злой Серый, дядька, сильно ударил его по голове и развесил объявления с утверждением, что Бим – бешеный. На своем пути Бим узнал много плохих и хороших людей. Побывал в деревне, на охоте, где получил травму от злого охотника Клима, который сильно пнул его. В конце своих приключений у самого дома Бим встретил бескультурную тетку, которая отправила его на живодерню. Там он встретил свою смерть. Бим умер от долгих мучений и тоски по Ивану Ивановичу. Но Бим не прожил свою жизнь бессмысленно. Его следы остались на земле. Возможно, Бим – самая добрая, терпеливая, преданная, целеустремленная, умная собака. Бим подружил ребят, которые его искали, когда он скитался в поисках друга. Он Ивану Ивановичу найти новых знакомых. Бим повлиял на многих людей, в том числе, на родителей Толика. Они разрешили сыну держать дома собаку. Мне не очень нравится эта книга, потому что я люблю животных, а в этой повести мучается ни в чем не повинная собака. Но, возможно, писатель хотел рассказать о реальных событиях.
Цитатна характеристика Ассоль
Опис Ассоль у дитинстві: “...нервове, добре личко, коли, сидячи в нього на колінах, вона трудилася над таємницею застебнутого жилета або ж кумедно наспівувала матроські пісні — дикі ревовірші”.
Ставлення людей до Ассоль: “Граючись, діти гнали Ассоль, якщо вона до них наближалася, жбурляли грязюкою і дражнилися, ніби її батько їв людське м’ясо, а тепер робить фальшиві гроші. “
“Одна по одній наївні її спроби до зближення закінчувалися гірким плачем, синцями, подряпинами та іншими виявами громадської думки; вона припинила, урешті, ображатися”
Объяснение: