Объяснение:
Сложный план включает в себя шаблонную конструкцию: введение (пару предложений поставьте о том, что тема ВОВ отражена в творчестве многих поэтов и писателей и перечислите наиболее интересных авторов); в главной части (2 - 3 абзаца) возьмите для примера 2-3 авторов (можно поэзию Твардовского, Симонова, Шолохова "Судьба человека" или любых своих). В заключении сделайте выводы, что тема ВОВ отражена в творчестве многих поэтов и писателей и всегда актуальна и значима особенно в России. Можно пару слов написать о предстоящем Дне Победы как символе памяти народной.
Из поэтической копилки можете взять таких авторов:
К. Симонов. "Ты помнишь, Алеша, дороги Смоленщины", "Жди меня"
А. Твардовский ("Василий Тёркин", "Я убит подо Ржевом"), .Семён Гудзенко ("Перед атакой"), Ион Деген ( "Мой товарищ, в смертельной агонии..."), Ольга Бергольц,, Николай Майоров, Юлия Друнина, Евгений Винокуров, Юрий Левитанский и др.
Из прозы можете перечислить: В. Быков "Обелиск", К. Воробьёв"Убиты под Москвой", К. Симонов "Живые и мёртвые", В. П. Астафьев "Звездопад","Прокляты и убиты", Б. Васильев "А зори здесь тихие", А. Бек "Волоколамское шоссе", В. Некрасов "В окопах Сталинграда", Э. Казакевич "Звезда", А. Фадеев "Молодая гвардия", М. Шолохов "Они сражались за родину" и др.
Праведники-это те, кто ведет аскетичный образ жизни и не озабочен мирскими делами. Проще говоря, праведники это люди в духовном плане на порядок выше тех, кто их окружает. Они нужны всегда. Потому, что если не будет таких людей, то некому будет двигать человечество к свету. Ибо именно им открывается будущее и они видят правильный путь - "правильно ведают". А нам нужно к ним прислушиваться, а не отвергать их. Но это очень трудно потому, что праведники говорят непонятные, а подчас и страшные для нас вещи..
всё gg
Объяснение:
Його батько, Карпо Адамович Тобілевич, хоч і був дворянином, проте не мав достатньо документів для підтвердження дворянського походження. Він багато разів безуспішно добивався визнання свого благородного статусу, але так і не досягнув омріяної мети, оскільки в багатьох паперах по-різному фігурувало прізвище предків: Тобілевич, Тобелевич, Тубілевич. Саме цей факт став формальним приводом для відмови в затвердженні роду Тобілевичів у дворянському званні. До речі, це батькове домагання — документально оформити свій шляхетний статус — син узяв за основу сюжету комедії «Мартин Боруля». Мати Івана, Євдокія Зіновіївна Садовська, походила з колись вільного козацького роду, який потрапив у кріпацьку залежність, тому Карпові Адамовичу довелося викупляти її з кріпацтва. Батьки драматурга мали сильні й красиві голоси, до того ж батько був цікавим оповідачем’гумористом: «Його б розповідати, вираз обличчя, інтонації голосу і при тому надзвичайна дотепність примушували всіх тих, хто його слухав, аж лягати від реготу. Сам Карпо Адамович, розповідаючи, залишався серйозним, стриманим і навіть трохи суворим. Він ніколи не виявляв своїх почуттів яким’небудь рухом обличчя, навіть у ті моменти, коли його розповідь викликала гомеричний сміх у слухачів. Отим умінням артистично розповідати Карпо Адамович наділив і своїх синів — Івана, Миколу й Панаса».
Объяснение: