Қазақша сөйлеш бауырым
Объяснение:
ответ: 1. Иван Васильевич. Михаил Юрьевич Лермонтов. "ПЕСНЯ ПРО ЦАРЯ ИВАНА ВАСИЛЬЕВИЧА, МОЛОДОГО ОПРИЧНИКА И УДАЛОГО КУПЦА КАЛАШНИКОВА"
2. Главный герой (неточно)
3. Характер: грозный, суровый, жёсткий. Очень ценит своих слуг, в тч и опричников
Внешность: "брови чёрные", "очи зоркие"
4. Является положительным героем, однако при этом ведётся на обман Кирибеева и невольно ему в не богоугодном деле, становясь антигероем для Степана Парамоновича
5. Живёт во дворце, ведёт роскошный, но без сильных излишеств образ жизни, носит дорогие одежды по статусу
6. Семьи в произведении не уделено внимания, так что можно сказать об её отсутствии. История жизни также из произведения доподлинно не известна, однако можно сказать о создании опричнины и, в том числе, опричников.
Объяснение:
7. Черты характера - грозен, строг, но великодушен к своим приближенным, очень скорбя о смерти своего любимого опричника в конце произведения. В процессе развития сюжета не менялся
Кирибееву перстнем и кольцом, убийство Степана Парамоновича
9. Его уважают, но все по-разному кто-то с ужасом, а кто-то с благоговением
10. Достаточно похож на Степана Калашникова по своему мировоззрению, однако отличается статусом и осведомленностью.
11. Тут уже твоё мнение=)
Объяснение:
Творчість Григорія Савича Сковороди посідає чільне місце в історії розвитку художньої літератури, філософії та педагогічної думки в Україні.
Більшу частину свого життя Г. Сковорода провів серед простого народу. Де б не з’являвся мандрівний письменник і філософ, всюди він знаходив любов і приязнь людей, бо був мандрівним педагогом-просвітителем.
Чому навчав Сковорода? Умінню бачити гармонію і красу в природі. Щоб змінити макросвіт на краще, треба кожному змінити мікросвіт,тобто себе самого.
Пізнай себе, а пізнавши, удосконалюй. Пізнаючи свої нахили, людина правильніше визначить своє місце в суспільстві і принесе, найбільшу користь.
Великий філософ доводить, що людина не може бути щасливою, якщо діє всупереч своїй природі. Веління природи – це веління Бога в людині. Пізнання природи – це пізнання Бога.
Так, у поетичній збірці “Сад божественних пісень” ліричний герой у пошуках правди, добра, щастя. Він, як і автор, великий народолюбець, гуманіст, кличе до єднання людини з природою.
У багатьох поезіях автор милується красою рідної природи, духовно збагачується
її чарами: “Гей, поля, поля зелені” та “Ой пташко жовтобока”: Гей, поля, поля зелені. Зелом, квітом оздоблені!.. Жайворонок пал полями!
Соловейко над садами…
Для Г. Сковороди не може бути людина щасливою, якщо вона закріпачена. Тому свої роздуми з приводу цього він висловив у пісні “De Libertate” (“Про волю”), де висловлює думку про те, що золото порівняно зі свободою-ніщо.
У поетичному творі “Всякому місту нрав і права” автор зауважує, що щастя кожний розуміє по-своєму: здирники, бюрократи “безумно стягають поля”, купці і лихварі обманюють трудящих, чиновники та юристи зловживають своїм становищем; для поета головне – жити “з ясним розумом”.
У байці “Бджола і шершень” письменник стверджує, що без праці людина не може мати щастя і морального задоволення, працювати повинен кожен за покликанням, за нахилами й обдаруванням.
У “Розмові, званій Алфавіт чи Буквар світу” автор ставить філософське питання: “Бути щасливим – пізнати себе чи свою природу, взятися за своє споріднене діло і бути з ним у злагоді з загальною потребою”. Вихідна позиція філософа така: “Природа – всьому початкова причина і рушійна сила”. Любов – “найважливіше джерело людського щастя”.
Основа нашого щасливого буття на землі – здорова душа, бо з хворої душі виникають тільки хвороби.
Твори великого любомудра допомагають нам збагнути шляхи досягнення щастя, без якого наше життя немає сенсу.
За часів середньовічного Сходу його називали "вченим мужем століття". Він був видатним математиком, фізиком, астрономом, філософом. Наші сучасники знають його передусім як геніального поета, автора чотиривіршів, що мають назву рубаї.
Цей популярний на Сході жанр є народним за своїм походженням. Рубаї складаються з чотирьох рядків, три з яких (а іноді і всі чотири) римуються між собою. Ці філософсько-ліричні вірші виконувались у супроводі музичного акомпанементу. Рубаї Омара Хайяма сповнені любові до земного життя, філософських роздумів про пошуки істини та сенс буття, про взаємозв'язок усього в природі, про те, якою повинна бути людина, про таємницю кохання.
Все своє життя Омар Хайям шукав істину і на схилі літ дійшов висновку, що вона недосяжна, що пізнання нескінченне:
Много лет размышлял я о жизни земной;